Пародійна релігія – псевдовчення, яке іронічно імітує діяльність релігійних організації. Може бути, як і жартом, так і в не явному вигляді пропагувати свої не-релігійні погляди. В першому випадку – це численні церкви присвяченні персонам чи персонажам популярної культури. Тоді, як в другому випадку неявно критикується одне чи група релігійних вчень, або ж суспільні явища. Класичний приклад, пастафаріанство[1].
Релігія під маскою жарту – вчення, яке одночасно і пародіює традиційні релігійні культи, але водночас і пропонує свої релігійноподібні постулати. Пародійність на інші релігії робиться з метою, що б організація не перетворилася в догматичну, проти чого вони і виступають. Тобто це нова постмодерна релігія, що пропонує нам нові форми у релігійні чи навколо релігійні думці. Приклад, дискордіанство[2].
Автор хотів окремо виділити власне дивні культи. Дане поняття розмите, але включає в себе релігійного типу організації, що в своєму вченні мають відверту дурість.
Про частину дивних культів можна прочитати в рубриці «Смішні боги».
Спочатку коротко оглянемо «церкви», які пропагуючи свої антирелігійні погляди і є, по-суті, антицерквами.
«Ландоверська баптистка церква» ( Landover Baptist Church) розташована на однойменному веб-сайті, хоча вказує на фіктивне (вигадане) місто Фріхолд (Freehold) в штаті Айова. Онлайн-церква є сатирою на християнський фундаменталізм, християнських правих, біблійний буквалізм[3] та, як видно із назви, на баптистів, а саме їх незалежне крило. Дана організація керується пастором-диктатором, першим із яких був вигаданий Ландовер Бен Смітт, а зараз діє Фред Смітт. Також на сайті діє другий вигаданий персонаж – Ландовер Бетті Бауерс, яка працює в декількох теж несправжніх християнських міністерствах. Насправді даний «релігійний» сайт створив Кріс Харпер в 1993 році, якого вигнали із Вільного Університету[4] в 1989 році за сатиричне шоу на радіо. Система управління Ландоверської Баптиської Церкви є ніби копією того ж університету.
А тепер розглянемо цілий напрям релігій заснованих засновані на сатирі до креаціоністської гіпотези Oмфалоса (автор Філіп Генрі Госсе). Вона стверджує, що для функціонування світу, Бог створив Землю із горами і каньйонами, дерева із річними кільцями, перших людей із волоссям, нігтями та пупком. Висновком із того є, що будь-які докази більш древнішого існування Всесвіту та Землі є недостовірними, тим самим підтримуючи гіпотезу, що світу лише пару тисяч літ.
Найбільш поширеною є Останній Четверизм (Last Thursdayism), який появився в Інтернеті в 1992 році під назвою «Останній четверизм доведено». Дана «філософія» доводить до абсурду гіпотезу Омфалоса, стверджуючи, що таким чином світ міг бути створений минулого четверга разом із фальшивою пам’яттю людей, історичними книгами, скам’янілостями та іншими подібними явищами. Та з часом із пародійної гіпотези в стилі «науковий гумор», переріс в пародійну релігію із своїм катехізисом. Єдиним їх покровителем є Святий Боб.
Але також є секти, що відкололися – це Останній Середизм (Last Wednesdayism) та Останній П’ятницизм (Last Fridayism). Вони стверджують, що світ був створений відповідно в останню середу та п’ятницю. Останній Середизм натхнений голлівудською повторювальною калькою «Побачимося наступної середи», що присутні в фільмах Джона Лендіса, як афіша вигаданого фільму. Хоча деякі критики стверджують, що дана пародія містить ідеї соліпсизму[5].
Далі познайомимося із «церквами», що хоча й імітують релігійну діяльність, є громадськими організаціями, що пропагують свої суспільно-політичні погляди.
Спочатку видається дивною «Перша церква Останнього Сміху» (First Church of the Last Laugh). Вона є частиною щорічного параду Святого Дня Дурня (The Saint Stupid’s Day Parade), що проходить першого квітня в Сан-Франциско. Заснований Ед Холмсом в 1970-роках, який є також першим єпископом згаданої церкви. Насправді все це є дітищем американських анархістів. Але нав’язування анархізму не є метою Першої церкви Останнього Сміху. Тут ми маємо справу із культурою глушіння — тактикою, яку використовують різні громадські рухи, що прагнуть підірвати та знищити основні механізми масової культури та реклами, введені великими корпораціями. Іншими словами, антикапіталізм.
Позитивною у всіх значеннях є рух під назвою «Церква Стоп Шопінг» (The Church of Stop Shopping). З’явилися вони завдяки діяльності актора Білл Талена, що на початку 1990-х років почав грати преподобного Білла – такого собі збірного образа вуличного проповідника. Вони теж використовують тактику глушіння. По-суті вони являються активною перфомансовою[6] групою. Преподобний Білл разом із «церковним» хором закликають споживачів, щоб вони відмовилися від товарів великих корпорацій та ЗМІ. Крім того вони виступають за більшу економічну справедливість, охорону довкілля, пропагують анти-мілітаризм.
Між іншим Преподобний Білл є проповідником в «Церкві Землі Алілуя» (The Church of Earthalujah). Це теж перфоманс, але крім пропаганди активнішої екологічної політики, теж ідуть заклики до світського (нерелігійного) гуманізму. Функціонує з кінця 2000-х щотижня на Іст-Віллідж, що в Манхеттені (Нью-Йорк).
Суперечливою виступає «Церква Евтаназії» (Church of Euthanasia), що була організована Крісом Кордом в місті Бостон, штат Массачусетс. Дана політична та некомерційна просвітницька організація здобула знаменитість завдяки конфліктам із протиабортним християнським рухом. Деякі християнські діячі стверджують, що організація створена з метою глузування над ідеалами їх релігії. Прихильники Церкви Евтаназії спростовують ці закиди, доказуючи, що їх «чорний гумор» має на меті донести людству, що вкрай необхідно встановити баланс між людьми та іншими видами тварин. По їх ідеології, це повинно бути здійснено згідно їх головної заповіді: «ти не повинен давати потомство». Конкретно дана заповідь розкривається у чотирьох методах зменшення кількості людей: самогубство (мінімум легалізація евтаназії); легалізація абортів без будь-яких обмежень; поширення содомії (будь-який секс, що не зв’язаний із продовженням роду); навіть канібалізм (обмежений поїданням лише мертвих людських тіл). Адепти підкреслюють, що виступають лише за добровільні методи, і рішуче проти вбивств та примусової стерилізації.
«24 годинна Церква Елвіса» (24 Hour Church of Elvis) – це по-суті навіть не релігійна організація, а така собі галерея та музей об’єднаний темою «А де мистецтво ?». В своїй історії має чотири періоди, але завжди знаходилася в місті Портланд, американський штат Орегон. Засновники Джим Баккер та Теммі Фей стверджують, що створили перший торговий центр релігійних послуг, де церква і бізнес єдині та неподільні. Автором мистецьких робіт, виконані в стилі поп-арт, є такий собі Пірс. Церква з часом міняла прописку та свої функції. 1985-1986 рр., було ворожіння на монетах з вулиці та покупка товарів в магазині. 1987-1994 рр., вже сам вхід був витвором мистецтва, де були присутні автоматизовані художні виставки, а в середині вуличний артист «Елвіс», що, напевно, благословляв на покупки. 1994-2003 рр., новою фішкою став автомат, що голосом Елвіса Преслі благословляв шлюб. При цьому були не лише юридично затверджені шлюби, а і «»дешеві незаконні». 2008-2013 рр., продовження попереднього. Підсумовуючи, можна сказати, що «24 годинна Церква Елвіса» така собі мистецька сатира на надмірну комерціалізацію релігії.
«Церква Марадони» (Church of Maradona або Maradonian Church) була заснована 30 жовтня 1998 року в місті Росаріо, що в Аргентині. Одним із засновників церкви, яка в честь одного із найкращих футболістів за всю історію – Дієго Марадони, був його фанат Алехандро Верон. Незважаючи, на те, що останній католик, йому це заважало зробити алюзії на християнство. Почнемо із того, що як і Яхве, так і Марадона має свою тетраграму[7] — D10S. Де, 10 – номер футболки гравця, а D..S – натяк на слово Діос (Бог по-іспанському, dios). Церква також має свої десять заповідей та аналог «отче наш» — «Наш Дієго». В останньому згадуються Пеле та Авеланж – зірки футболу та водного полу, як аналоги «лукавого» в «Отче наш». Не обминули увагою фанати Марадони і літочислення від народження Христа, і нова ера, в їх розумінні почалася лише в 1960 році, коли і народився знаменитий футболіст.
P.S. Автор вибачається за неадекватний переклад, тому в дужках дає назви по-англійському.
Далі буде
Андрій Дмитрук
[1]Пастафаріанство – пародійна релігія, що «визнає» Літаючого Спагетного Монстра за Бога. Веде антирелігійну діяльність. Сатира на креаціонізм.
[2]Дискордіанство – релігія під маскою жарту, що «боготворить» Еріду – богиню хаосу. Виступає постмодерним варіантом дзен-буддизму.
[3]Біблійний буквалізм – він же біблійний фундаменталізм, усний та письмовий переклад слів Біблії в їх первісному значенні.
[4] Вільний Університет (Liberty University) – приватний християнський університет розташований в штаті Вірджинія, США,
[5]Соліпсизм — теоретична установка, крізь призму якої увесь світ бачиться породженням свідомості (Я), котре — єдине, що дано безсумнівно, повсякчас тут.
[6]Перфоманс — одна з форм мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. В основі перформансу лежить уявлення про творчість як спосіб життя.
[7]Тетраграма (тетраграматоон) — в юдейській релігійній і кабалістичній традиціях — чотирьохбуквенне Ім’я Господа, що не вимовляють, що вважається власним іменем Бога, на відміну від інших імен-епітетів Бога.
