Слід відмітити, що на подальший розвиток футуристів вплинули ідеї німецького філософа Фрідріха Ніцше з його славнозвісною «надлюдиною», в тому числі і філософія Бергсона, згідно якої людський розум здатен осягнути все мертве і закостеніле, тобто гасла, анархію.
Повертаючись до такого феномену у філософії як футуризм, варто зазначити, що дана термінологія використовується в англійській транскрипції і в перекладі з лінгвістичної структури означає – майбутнє. Ця течія почала зароджуватися у 60-х роках ХХ століття. Засновником футуризму слід вважати американського філософа, протестанта, письменника, політолога і політ економіста Френсіса Фукуяму.
Фукуяма здебільшого не так цікавила японська культура, а більше політична філософія. Під керівництвом Алана Блума він став ближче ознайомлюватися з нею. Походив навчання у французьких постструктуруаліста Ролана Барта і деконструктураліста Жака Деріди. Навчався також в Гарвардському університеті США, був безпосереднім учнем американського соціолога і політолога Самюеля Хантінгтона і професора університету Харві Менсфілда.
Френсіс Фукуяма здобуває собі міжнародну популярність через статтю «Кінець історії», яка після падіння Берлінської стіни у 90 – х роках ХХ століття приносить йому світову славу. У своїх наукових працях, Фукуяма спирається до ідеалізму представника німецької філософії – Гегеля. Він стверджує, що людина відрізняється від тварин бажанням мати не тільки матеріальні предмети, а й інших людей. Тобто це означає лише те, що людина є соціальною істотою, а власне відчуття самооцінки і її ідентичності є тісно пов’язані з оцінкою, яку присвоюють їй інші.