Витоки та еволюція постматеріалізму
До 1970-х років матеріалістичні цінності, такі як економічне зростання, фізична безпека та підтримка порядку, були основними пріоритетами для більшості людей у розвинених країнах. Однак, після Другої світової війни, західні суспільства почали стикатися зі змінами, які призвели до появи нових цінностей. Постматеріалісти, які з’явилися в результаті цих змін, почали надавати пріоритет таким цілям, як захист навколишнього середовища, права людини, свобода слова та гендерна рівність.
Ця зміна у пріоритетах відображала перехід від середовища, де виживання було небезпечним і непередбачуваним, до світу, де основні потреби були задоволені, а питання виживання більше не викликали такого тривожного відчуття. Зокрема, молодші покоління, народжені після війни, виросли в умовах безпрецедентного процвітання і стабільності. Це вплинуло на їхні цінності та сприяло виникненню нових соціальних рухів, які кинули виклик традиційним політичним і культурним нормам.
Основні гіпотези теорії постматеріалізму
Теорія постматеріалізму базується на двох ключових гіпотезах:
- Пріоритети особистості відображають соціально-економічне середовище: Люди надають найбільшу суб’єктивну цінність тим речам, яких їм бракує. У середовищі, де матеріальні потреби задоволені, більше уваги приділяється нематеріальним аспектам життя, таким як самовираження, духовний розвиток та соціальна справедливість.
- Зв’язок між соціально-економічним середовищем і ціннісними пріоритетами включає значний часовий вплив: Основні цінності людини формуються в дитинстві та юності, коли вона адаптується до умов, що переважають у цей час. Тому зміни в ціннісних пріоритетах відбуваються поступово, через кілька десятиліть після зміни соціально-економічних умов.
Іван Гудзенко
