Початок Реформації у Франції
Після початку протестантської Реформації в Німеччині у 1517 році, ідеї Мартіна Лютера швидко поширилися на територію Франції. Реформаторський рух отримав значний розвиток у регіонах, які постраждали від економічної депресії, а також серед тих, хто був незадоволений політикою та владою Католицької церкви. У 1523 році відбулося перше жорстоке переслідування протестантів у Франції, коли Жан Вальєр, один з перших французьких протестантів, був спалений на вогнищі в Парижі.
Переслідування та зміцнення руху
Незважаючи на переслідування, протестантський рух у Франції продовжував зміцнюватися. Після «справи з плакатами» в жовтні 1534 року, коли на стінах Парижа та на дверях спальні короля Франциска I з’явилися плакати з критикою католицької меси, переслідування протестантів значно посилилися. Це призвело до масового від’їзду протестантів із Франції. Багато хто з них знайшов притулок у Страсбурзі — тоді вільному місті Священної Римської імперії, де Мартін Буцер організував реформатську церкву. Найвідоміший вигнанець, Жан Кальвін, виїхав до Базеля в 1534 році. Там він написав свою відому книгу «Інститути християнської релігії», яка значною мірою вплинула на протестантський рух у Франції.
Становлення гугенотської церкви
Перша гугенотська громада на території Франції була заснована в 1546 році за зразком реформатської церкви Страсбурга. Гугенотська церква в Парижі з’явилася приблизно у 1555 році. Незважаючи на постійні переслідування, кількість прихильників Реформації неухильно зростала. Нарешті, у травні 1559 року в Парижі був скликаний перший синод гугенотів, на якому було прийнято віросповідання, що базувалося на ідеях Жана Кальвіна. Цей синод закріпив перехід французьких протестантів до реформатської церкви, а не до лютеранської, що суттєво вплинуло на подальшу історію гугенотів.
Релігійні війни та масові переслідування
Гугенотський рух швидко поширювався, що призвело до загострення конфліктів між католиками та протестантами. Амбуазька змова 1560 року, організована гугенотами з метою викрадення хлопчика-короля Франциска II, закінчилася провалом і стратою змовників. Після цього почався період релігійних воєн, які тривали майже до кінця століття.
Одним із найвідоміших епізодів цього часу стала різанина в день святого Варфоломія, що відбулася в ніч з 24 на 25 серпня 1572 року. Після наради з королевою-матір’ю Катериною Медічі, королем Карлом IX, герцогом Анжуйським (пізніше Генріхом III) та родиною Гізів, почалося масове вбивство гугенотів у Парижі, що швидко поширилося на всю Францію. Тисячі протестантів були вбиті, але ті, хто вижив, вирішили чинити запеклий опір.
Політичні та соціальні наслідки
Після різанини в день святого Варфоломія, війна між католиками та протестантами тривала з короткочасними перервами. У 1573 році в Мійо, поблизу Німа, була створена політична партія гугенотів, яка боролася за повну релігійну та громадянську свободу у Франції. Одним із видатних лідерів гугенотів цього часу був Філіп де Морне, відомий як Дюплессі-Морне.
Іван Гудзенко
