Один із прикладів такого досвіду можна знайти в описах святої Терези Авільської, яка розрізняла чотири стадії містичної молитви. Перший етап, відомий як «молитва простоти», полягає у повторенні короткої молитви, доки інші думки не перестануть проникати в свідомість, що призводить до стану, де зовнішня реальність стає менш важливою. Другий етап, «молитва тиха», настає, коли ця практика набуває більш пасивного характеру, і молитва перетворюється на об’єкт споглядання, що не вимагає свідомих зусиль.
На третьому етапі, «молитві повного містичного єднання», відбувається повне зосередження на молитві, де зовнішні відволікання повністю зникають. Свята Тереза описувала завершальні стадії цього процесу через три категорії: «екстаз», який починається поступово; «захоплення», що настає раптово і насильницько; і «політ душі», який супроводжується позатілесними переживаннями.
Ці чотири стадії молитви можна розглядати як поступове занурення у все глибші стани трансу. Транс, у цьому контексті, є психічним станом, у якому свідомість поступово занурюється у стан, що зазвичай досягається через значні зусилля волі. У міру поглиблення трансу звичайні функції свідомості поступово вимикаються, дозволяючи змісту трансових переживань вільно проникати в свідомість, без звичних внутрішніх конфліктів.
У цьому стані, як і під час сновидінь, важко розрізнити фантазію від реальності. Містичні транси можуть створювати враження, що їхній зміст є абсолютно справжнім, навіть якщо це суперечить науковому розумінню світу. У стані трансу, ідеї можуть перетворюватися на оманливі переконання, а мрії — на галюцинації, що може сприяти формуванню релігійних вірувань, які відрізняються від раціонального бачення світу.
Іван Гудзенко
