Походження та розповсюдження
Народ Лапіта був вихідцем з Тайваню та інших регіонів Східної Азії. Вони були надзвичайно мобільними морськими дослідниками та колоністами, які закріпилися на архіпелазі Бісмарка (північний схід Нової Гвінеї) до 2000 року до н.е. З початку приблизно 1600 року до н.е., вони почали поширюватися на Соломонові острови. До 1000 року до н.е. вони досягли Фіджі, Тонга та решти західної Полінезії, а до 500 року до н.е. вони розійшлися по Мікронезії.
Кераміка та артефакти
Народ Лапіта відомий головним чином завдяки залишкам їхньої обпаленої кераміки. Кераміка Лапіта складається з мензурок, каструль і мисок, багато з яких прикрашені геометричними візерунками, зробленими шляхом тиснення необпаленої глини за допомогою інструменту, схожого на зуби. Деякі черепки кераміки мають фігурні малюнки. Кераміка Лапіта була знайдена від Нової Гвінеї на сході до Самоа, що свідчить про широкий ареал їхнього проживання.
Окрім кераміки, основні артефакти культури Лапіта включають рибальські гачки, шматки обсидіану та лусочки кременю, а також намистини та каблучки з черепашок. Ці знахідки свідчать про високу майстерність та адаптивність людей Лапіта до різних умов навколишнього середовища.
Спосіб життя
Лапіта були вправними моряками та мореплавцями. Вони жили переважно рибальством уздовж узбережжя островів, на яких оселилися. Вони могли також займатися обмеженим землеробством і тваринництвом, хоча докази цього залишаються фрагментарними. Їхнє уміння будувати морські судна та навігаційні знання дозволяли їм досліджувати та заселяти великі простори Тихого океану.
Вплив та значення
Культура Лапіта відіграла ключову роль у заселенні Океанії. Її вплив відчувався на багатьох пізніших культурах регіону. Археологічні знахідки свідчать про значний культурний обмін та взаємодію між різними островами, що було можливе завдяки морським подорожам та торговельним зв’язкам, які встановлювали народи Лапіта.
Висновок
Культура Лапіта є важливою частиною історії Океанії, що відображає високий рівень мобільності, майстерності та адаптивності її носіїв. Їхнє мистецтво, технології та морські досягнення залишили глибокий слід у культурній спадщині регіону, забезпечуючи фундамент для розвитку пізніших океанійських цивілізацій. Дослідження цієї культури допомагають зрозуміти процеси заселення та культурного розвитку в Тихоокеанському регіоні, показуючи, як давні народи долали величезні відстані та адаптувалися до нових умов проживання.
Іван Гудзенко
