Ранні роки та обрання папою
Освячений 29 вересня 440 року як наступник св. Сікста III, Лев, один із небагатьох пап, яких назвали «великими», негайно почав працювати над придушенням єресі, яку він вважав причиною корупції та роз’єднаності. Проте його найважливішим богословським досягненням було не стільки придушення єресі, скільки формулювання ортодоксії.
Одним з головних прикладів діяльності Лева I було його ставлення до ченця Євтихія Константинопольського. Євтихій заснував євтихіанство, крайню форму монофізитства, яка стверджувала, що Христос мав лише одну природу, бо Його людська природа була поглинута Його божественною природою. Константинопольський патріарх Флавіан відлучив Євтихія від церкви, після чого Євтихій звернувся до Лева.
Розглянувши справу, Лев надіслав Флавіану у 449 році свій знаменитий Томос, який відкидав вчення Євтихія і викладав точне, систематичне вчення про Втілення Христа та поєднання обох Його природ. У 451 році Халкідонський собор, скликаний для засудження євтихіанства, проголосив, що Томос Лева є істиною в останній інстанції. Собор також визнав доктрину Лева «голосом Петра». Таким чином, для церкви Томос Лева заснував доктрину про те, що природи Христа співіснують, а його Втілення розкриває, як людська природа відновлюється до ідеальної єдності з божественним буттям.
Принципи папського примату
432 листи та 96 проповідей Лева пояснюють його принцип папського примату в церковній юрисдикції. Він вважав, що папська влада була дарована Христом лише святому Петру, і що цю владу Петро передав своїм наступникам. В одному з листів Лев попередив єпископа Солунського, що, хоча йому було довірено посаду і він поділяв турботу Лева, він «не повинен мати повноту влади».
Політична діяльність
Лев ще більше підвищив престиж папства і допоміг передати керівництво Заходу в його руки, маючи справу з племенами, що вторглися. У 452 році Лев переконав гунів, кочовий народ, який тероризував північну Італію, не нападати на Рим. У 455 році він також переконав вандалів, германський народ, не грабувати Рим, коли вони зайняли його. Ці дипломатичні успіхи підкреслили його здатність захищати Рим як духовний, так і політичний лідер.
Спадщина
Лев I залишив значну спадщину у історії Католицької церкви. Його зусилля щодо захисту ортодоксії, розробки теологічних доктрин і зміцнення папської влади зробили його одним із найвпливовіших пап. У 1754 році Папа Бенедикт XIV проголосив Лева доктором церкви, визнавши його внесок у розвиток християнського вчення та теології.
Іван Гудзенко
