Після хрестових походів ашкенази зіштовхнулися з численними переслідуваннями, що змусило їх переселятися до Східної Європи. У 17-му столітті, після чергових хвиль переслідувань, значна їх кількість мігрувала до Західної Європи. У нових країнах вони асимілювалися з іншими єврейськими громадами, зберігаючи при цьому свої унікальні традиції та ритуали. Ашкенази відрізняються від сефардів, іншої великої гілки єврейства, своїми культурними традиціями та ритуалами. Зокрема, вони мають свою специфічну вимову івриту, унікальну синагогальну кантиляцію (спів), а також широко використовували ідиш до 20-го століття. Літургія в ашкеназьких синагогах також має свої особливості, що відрізняє її від сефардської.
Сьогодні ашкенази складають понад 80 відсотків усіх євреїв у світі, значно переважаючи за чисельністю євреїв-сефардів. На початку 21-го століття їх налічували близько 11 мільйонів осіб. В Ізраїлі кількість обох груп є приблизно однаковою, що знаходить своє відображення в структурі головного рабинату, де є як ашкеназький, так і сефардський головні рабини з рівними правами. Усі реформаторські та консервативні єврейські громади належать до ашкеназької традиції. Це підкреслює важливість їхньої спадщини та впливу на сучасне єврейське життя. Вони внесли значний вклад у розвиток єврейської культури, релігії та спільноти, зберігаючи свої традиції і водночас адаптуючись до нових умов проживання.
Іван Гудзенко
