Історія ордену почалася в середині XII століття, коли німецькі купці з Любека і Бремена розвинули комерційні інтереси в регіоні навколо гирла річки Двіна. Під впливом цих економічних зв’язків німецькі місіонери почали активно поширювати християнство в цьому регіоні. У 1202 році третій єпископ Лівонії, Альберт фон Буксгевден, з дозволу папи заснував Орден братів-мечоносців як постійний військовий орган, призначений для захисту завоювань церкви та примусового навернення місцевих язичницьких племен до християнства.
Орден отримав освячення папи в 1204 році і прийняв правила ордену тамплієрів. Лицарі ордену, відомі як лицарі меча, мали носити білі плащі з червоними хрестами та мечами. Членами ордену могли бути лише люди знатного походження, які складали обітниці покори, бідності та целібату. Вони жили в окружних замках, кожний з яких керував своєю радою та військовим начальником, обраним великим магістром ордену. Великий магістр обирався довічно генеральними зборами лицарів, які також обирали інших посадових осіб на своїх щорічних сесіях. До складу ордену входили також воїни, ремісники та священнослужителі.
До 1206 року Орден мечоносців міцно утвердився як панівна сила в землі лівів, фінно-угорського народу, що мешкав біля гирл річок Двіни та Гауї. До 1217 року вони підкорили не лише сусідні латиські племена на північ від Двіни, але й південну Естонію. Проте, їхні спроби розширити свій вплив на південь від Двіни натрапили на запеклий опір куршів і семігаллів.
У вересні 1236 року орденське військо зазнало катастрофічної поразки в битві при Саулі, де об’єднані сили семигаллів і жемайтів знищили військову міць лицарів і вбили великого магістра Волкіна. Ця поразка призвела до того, що Орден братів-мечоносців, якому докоряли імператор Священної Римської імперії та папа за жорстоку тактику, був змушений розпуститися.
У 1237 році орден реорганізувався як гілка Тевтонського ордену, з головною базою в Пруссії. Лівонські лицарі продовжили свої завоювання, правлячи регіоном як автономний орден до 1525 року. Однак у 1561 році Лівонія була розділена, а орден остаточно розпущений.
Таким чином, Орден братів-мечоносців, незважаючи на свої початкові успіхи, зазнав поразки через жорстоку тактику та суперечки з іншими владними структурами. Однак його вплив на християнізацію та політичну структуру Лівонії залишив значний слід в історії регіону.
Іван Гудзенко
