Перша книга Маккавеїв
Ця книга надає історичну розповідь про політичні, військові та дипломатичні події в Юдеї з часів правління Антіоха IV Епіфана (175–164/163 до н.е.) до смерті Симона Маккавея (135/134 до н.е.). Описується відмова Маттатії виконувати язичницькі обряди, повстання євреїв проти сирійської гегемонії, політичні махінації Деметрія II, які привели до незалежності Юдеї, та обрання Симона первосвящеником і світським правителем.
Перша книга Маккавеїв є єдиним сучасним джерелом про громадянські війни в Юдеї та юдейсько-сирійські відносини після правління Антіоха IV. Її історичну цілісність підтверджують офіційні письмові джерела, усна традиція та свідчення очевидців, а також відсутність елліністичних риторичних конвенцій.
Автор книги, ймовірно, придворний історик Хасмонеїв, написав її під час верховного священства Іоанна Гіркана I (135/134–104 до н.е.), сина та наступника Симона.
Друга книга Маккавеїв
Ця книга зосереджується на повстанні євреїв проти Антіоха, завершуючись поразкою сирійського полководця Ніканора в 161 р. до н.е., завдяки Юді Маккавею, головному герою твору. Її хронологія загалом відповідає хронології Першої книги Маккавеїв. Для написання цієї історичної праці невідомий редактор, відомий як «Епітоміст», використав фактичні нотатки історика Ясона з Кірени. Його лексика та стиль вказують на грецьке походження твору.
Третя книга Маккавеїв
Вона представляє собою історичний наратив, що відокремлений від інших трьох книг Маккавеїв, які описують повстання євреїв проти Антіоха IV Епіфана. Ця книга зосереджується на репресіях та чудесному порятунку єгипетських євреїв за правління Птолемея IV Філопатора (221–205 до н.е.). Згідно з описом, Птолемей загрожував втратою громадянства євреям після їхньої відмови допустити його до священного обітниці Єрусалимського храму. Його погрози були зняті після втручання ангелів на користь єврейського народу.
Четверта книга Маккавеїв
Четверта книга містить скромний обсяг історичної інформації і відноситься до Маккавеїв завдяки опису переслідувань євреїв під час правління Антіоха IV Епіфана. Ймовірно, вона була написана під час правління римського імператора Калігули (37–41 н.е.). У ранньому християнському періоді її помилково відносили до Йосипа Флавія. Основна релігійна тема цієї книги полягає в тому, що мученицькі страждання відшкодовують гріхи всього єврейського народу.
Лише християнська церква зберегла книги Маккавеїв. Святий Августин у своєму «Граді Божому» зазначав, що вони були збережені через їхню роль у розповідях про мучеників. Це свідчить про те, що у античних часах книга IV Маккавеїв, що фокусується майже виключно на мучеництві, могла мати особливу цінність і високу оцінку.
Усі чотири книги Маккавеїв становлять важливий аспект історичного та релігійного наративу єврейського народу. Вони охоплюють період від повстання проти елліністичного панування до переслідувань і мучеництва під римською владою. Кожна книга пропонує унікальний погляд на важливі історичні події і релігійні традиції, відображаючи вплив іноземних владарів та роль релігійної віри в житті єврейського народу. Хоча деякі з цих книг не увійшли до канонічних текстів, вони все ще мають велике значення як джерела для вивчення історії і релігійного розвитку.
Іван Гудзенко
