Історичні корені антропоцентризму
Коріння антропоцентризму можна знайти в біблійній історії створення, описаній у книзі Буття, де люди створені за образом Бога й отримали вказівку «підкорити» Землю та «панувати» над усіма іншими живими істотами. Це трактування слугує основою для переконання у вищості людства над природою та виправдовує інструментальний погляд на природу, де природний світ має цінність лише тоді, коли він приносить користь людству. Цей напрям думок також можна знайти в працях Арістотеля та моральній філософії Іммануїла Канта.
Погляд рогу достатку
Деякі антропоцентричні філософи підтримують так звану точку зору рогу достатку, яка відкидає твердження про обмеженість ресурсів Землі. Вони вважають, що прогнози щодо обмеження ресурсів і зростання населення є перебільшеними або що технологія буде розроблена в міру необхідності для вирішення майбутніх проблем дефіциту. Відповідно, вони не бачать потреби у правовому контролі для захисту природного середовища чи обмеження його експлуатації.
Освічений антропоцентризм
Інші екологи-етики припустили, що можна цінувати навколишнє середовище, не відкидаючи антропоцентризм. Ця точка зору, яку іноді називають освіченим антропоцентризмом, стверджує, що люди мають етичні зобов’язання перед навколишнім середовищем, але їх можна виправдати з точки зору зобов’язань перед іншими людьми. Наприклад, забруднення довкілля є аморальним, оскільки воно негативно впливає на життя інших людей, а марнотратне використання природних ресурсів позбавляє майбутні покоління цих ресурсів.
Релігійні аргументи та екологічна етика
У 1970-х роках теолог і філософ Холмс Ролстон III додав до антропоцентризму релігійний аргумент, стверджуючи, що люди мають моральний обов’язок захищати біорізноманіття, оскільки це є частиною Божого творіння. До появи екологічної етики як наукового напряму природоохоронці, такі як Джон Мюр і Альдо Леопольд, стверджували, що природний світ має внутрішню цінність. Вони базували свої погляди на естетичному оцінюванні краси природи та етичному відмовленні від суто експлуатаційного підходу.
Виклики антропоцентризму
У 1970-х роках вчені, які працювали в новій академічній галузі екологічної етики, поставили перед антропоцентризмом два фундаментальних виклики. Вони поставили під сумнів вищість людей над іншими живими істотами і припустили, що природне середовище може мати внутрішню цінність незалежно від його корисності для людства. З цієї думки розвинулась філософія біоцентризму, яка розглядає людей як один із багатьох видів у даній екосистемі та стверджує, що природне середовище має внутрішню цінність.
Екофемінізм
Хоча антропоцентризм стосується всіх людей, деякі філософи-феміністки стверджують, що антропоцентричний світогляд є чоловічою або патріархальною точкою зору. Вони стверджують, що розглядати природу як нижчу за людство аналогічно розгляду інших людей (жінок, колоніальних підданих, небілого населення) як нижчих за білих західних чоловіків. Термін екофемінізм, введений у 1974 році французькою феміністкою Франсуазою д’О, означає поєднання екологічних і феміністичних переконань, виступаючи проти подвійної експлуатації жінок і природи.
Висновок
Антропоцентризм є складною і різносторонньою філософською концепцією, що розглядає людину як центральну фігуру у світі. Попри критику та виклики, антропоцентризм залишається важливою точкою зору в сучасних філософських і етичних дискусіях, пропонуючи різні підходи до розуміння взаємовідносин між людиною і природою.
Іван Гудзенко
