Їх розчарувала західна релігійна традиція і відсутність духовної міцності. Вплив літератури невеликої американської церкви Церква Скинії Віри у Філадельфії також відіграла свою роль. Під час світової епідемії грипу 1918 року у Нігерії, миряни англіканської церкви в Іджебу-Оде утворили молитовну групу, яка підкреслювала божественне зцілення, молитовний захист та строгий моральний кодекс. Проте до 1922 року розбіжності з англіканською практикою призвели до відокремлення цієї групи, що потім стала відомою як «Скинія віри», із кількома меншими конгрегаціями.
У 1930 році рух божественного зцілення отримав суттєвий поштовх завдяки пророкові-цілителю Джозефу Бабалолі (1906–1959), який став його центром. Відкинувши йорубські релігійні традиції, рух відновив риси п’ятидесятництва, які були пригнічені під впливом Сполучених Штатів. Однак опозиція з боку традиційних лідерів, уряду та місіонерських церковних структур змусила рух звернутися за підтримкою до Апостольської церкви п’ятидесятників у Великій Британії. У 1932 році прибули місіонери, які допомогли рухові аладура розвиватися та перетворитися в Апостольську церкву.
Проте виникли проблеми через застосування місіонерами західної медицини, що суперечило доктринам божественного зцілення, а також через їхнє виключення полігамістів та спроби контролювати рух. У період з 1938 по 1941 роки найвпливовіші лідери заснували власну Апостольську церкву Христа, яка до 1960-х років нараховувала 100 000 членів, мала власні навчальні заклади та розповсюдилася до Гани. Ця церква продовжувала співпрацювати з британською Апостольською церквою, а інші розгалуження призвели до заснування нових «апостольських» церков.
Іван Гудзенко
