Історія релігійРелігія

Йорубійський пантеон богів

Йорубійський пантеон складає чотириста одного орішу. На чолі пантеону стоїть Олурун «Господар неба». З нього все бере початок. Олурун не брав жодної участі у творенні світу, ніколи не втручався у людські життя та їхні долі. Тому, це божество немає ані храму, святині, ані жерців, жертвоприношень чи якихось ритуалів. Тобто, організованого культу, приуроченому саме Олуруну, насправді, не існує, хоча уявлення про це божество присутнє у свідомості кожного йорубійця.

Йорубійський пантеон богів

Наступним божеством після Олуруна є Обатала. Він бере участь в акті створення світу, чоловіка та жінки з глини. Божество є поліфункціональне. Обатала формує дитину в утробі матері, і якщо він помиляється, або ж намагається покарати батьків через їхні гріхи, то, в такому випадку, народжений може мати фізичні відхилення. Люди з такими відхиленнями, як: альбінос, карлик, горбун, кульгавий вважаються посвяченими Обаталі.

Обатала – бог чистоти, захисник міських воріт, його часто зображують у вигляді вершника, який сидить на коні, і якого супроводжують змія, риба, черепаха та леопард.

Обатала має дружину Одудуву. У міфах вона зустрічається архаїчною. Одудува – богиня землі, супутниця та помічниця Обатали у творенні цілого Всесвіту. Її зображують у жіночому вигляді. Символом шлюбного союзу Обатали та Одудуви слугують побілені калебаси, притулені один до одного. Одудуву почали ототожнювати з божеством чоловічої статі, яке зійшло з небес для створення землі, кинувши жменю піску на те місце, де зараз знаходиться храм в Ілі-Іфі. Як бачимо, це є другий міф про Одудуву.

У результаті шлюбу між Обаталою та Одудувою народжуються Агінджу – бог землі та Ємоджа – богиня річок та джерел. Обоє стали чоловіком та дружиною, народили Орунгана, який дорослішаючи, переслідував свою матір. Ємоджа виснажилася від його домагань і вивела із свого тіла водяні потоки, які перетворились у лагуну. Із тіла Ємоджи вийшли п’ятнадцять оріш. Сонм богів, який вийшов із жіночого тіла може бути пов’язаний із стихіями або людською діяльністю. До першої групи потрібно віднести наступних оріш: Олукуну – богиню лагуни, Шанго – бога грому та блискавок, Ошун – богиню річок, Обу та Ойю – богиню річки Нігер, дружину Шанго; Оке – бога гір, Оруна – бога сонця, Ошун – богиню місяця, Даду – бога рослинності. До іншої ж групи входять: Огун – бог вогню, війни та заліза, Ошосі – покровитель мисливців; Оріша Око – бог землеробства; Адже Шалуга – бог багатства; Шопоно – бог віспи.

Варто відзначити, що культ божества Олукуан був поширений у Бенінському царстві, оскільки пов’язаний з культом царів, багатством усієї країни.

У місті Лагосі, на честь Олукуна відбувалися церемонії з ритуальними танцями, морськими запливами, людськими жертвоприношеннями. Наприклад, Оріша Око акцентував фалічний характер. До його символічних атрибутів відносили залізні жезли або ж палиці. Його гінцями вважалися бджоли – вісники щастя. У кожному місті споруджувалися храми на честь цього божества, та обслуговувалися жерцями. Церемонії присвячувалися дню Оріші Око, були приурочені святу врожаю. Кожного нового місяця жінки поклонялися цьому божеству.

У тому випадку, якщо калебаса жриці храму Оріши залишалася без білого кольору, з присутністю чорного, то зі звинуваченням вона потрапляла під покарання – побиття залізними палицями жерців. Інша ж, яка була невинною, змушена купити палицю за великою вартістю, і, відповідно, автоматично ставала нареченою або жрицею у храмі Оріші Око.  Іліші Огун вважався головним божеством в йорубському пантеоні.

У жертву божеству приносили собаку. Навіть ковалі приносили собачу голову на честь Огуна, і підвішували її над входом до ковальні. Водії та автомобілісти стали вважати Огуна, як свого покровителя в житті. Атрибутом бога Огуна слугує залізо, а до сакральних відносять: молот, наковальню, стріли та наконечники для списів. Перед початком військових операцій, Огуну приносили людську жертву, особливо – раба, купленого за рахунок загального місцевого фонду.

Ще одним, досить цікавим божеством, яке користується великою увагою йоруби і пов’язується із культом царських предків, є Шанго. Собою втілює грізну стихію. Кожна людина, яка прогнівить це божество, підпадає під його справедливу руку. Шанго кидає на них розжарені металеві ланцюги, викувані богом Огуном. У місті Косо коронувалися правителі, що вважали себе прямими нащадками бога Шонго. У коронаційний обряд правителя входило проведення його вночі, в місті, в якому жрець Шанго посвячував правителя в культ. У країнах Нового Світу нащадки йоруба поклоняються його божеству.

Прихильники культу Шанго повинні носити келе з червоних та білих бусів, а жерці – гаряче полум’я на своїй голові. Із сокир-келитів, як уособлення стріл бога Шанго, вибудовували вівтарі. Ще одне божество – Іфа – втілювало у собі передбачення людської долі, ворожіння. Походить цей культ із міста Іле–Іфа. Божество вважається особистим орішею богині Одудуви. Гадання, від імені Іфи, передбачає жертвоприношення, в якому Ешу – посланець передає жертву богу Олоруну. Культ Ешу поширився як юрубською країною, так і за її межами. Це божество – вовкулака, може мати як чоловічий, так і жіночий образ. Зображується, зазвичай, у вигляді дерев’яної фігурки коліноприклонної голої людської істоти, з жіночими грудьми та фалічною зачіскою. Святилища божества Ешу нагадують встромлені в землю глиняні, або ж дерев’яні стовпи, вкопані глечики, розташовані біля будинку, перед вхідною його частиною, за межами міста чи будинку.

Богослужіння здійснюється у вигляді відправи культу духів предків. Тому, молитовне звернення до них вважається посиленою дією для людей. Молитва супроводжується жертвоприношенням. Високо цінується особистість жерця у традиційних релігійних віруваннях та культах. Вона, насправді, є сакральною та недоторканою. Зневага, чи навіть насилля, спрямоване в бік жерців, суворо каралося.

Інститут жерців набув свого важливого сакрального і духовного значення. Професія служителів культу, які передбачали і приносили жертви, була, насамперед, прибутковою для них справою. А тому, державотворчі процеси та перетворення країни Ойо в імперію, яка об’єднала, у ХVII – ХVIIІ століттях, більшість йорубійських земель та низку сусідніх етносів, а також – розвиток інституту царської влади в ній у доколоніальний період, усі інтеграційні процеси ХХ століття у ній – сприяли синкретизму племінних богів у загальний пантеон.

Можна стверджувати, що міфологія йорубійців – дещо суперечлива, містить протиріччя, а ті, існуючі зв’язки між пантеонами богів, не є досить чіткими. Сонм богів в йорубі – дещо архаїчний, і до кінця ще не досліджений. Тому, релігія йоруби складає великий науковий інтерес у сучасних дослідників, релігієзнавців, філософів.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій