Початок будівництва Храму, як описано в книгах 1 Царів і 2 Хронік, відзначається сталою вірою та величністю релігійного заходу. Після семи років напруженої праці, з величезним жертвоприношенням, Соломон відзначив завершення будівництва святковим обрядом, виказуючи глибоку повагу до Божої присутності серед свого народу.
Храм відображав найвищий ступінь розкоші та майстерності в архітектурному дизайні. За взірцем скинії, де зберігався Ковчег Завіту, він був створений з кедрових панелей та вкритий золотом, символізуючи найвищу святість. Всередині, кожна деталь відображала шану і прекрасність, витончене різьблення, золоті свічники та витончений ароматний вівтар створювали атмосферу священства і благодаті.
Згідно з єврейськими текстами, після завершення будівництва Храму, Соломон наказав перенести Ковчег Завіту з намету, який зробив його батько, цар Давид, та помістити його в спеціально призначену кімнату на крайньому західному кінці Храму, відому як «Ковчег Завіту. Святе Святих». Це була найсвященніша кімната, у формі ідеального куба розміром 20 х 20 х 20 футів (6 х 6 х 6 м), куди, окрім первосвященика у День спокути, ніхто не міг ввійти, поки не настала смерть. Це символізувало зв’язок між Богом та Його народом через посередника. Храм був місцем не лише для левитів-священників, а й мав бічні кімнати та внутрішній двір, розділені зони яких призначалися для священиків та простого народу Ізраїлю.
Окрім будівництва Храму, Соломон активно займався іншими будівельними проектами і не обмежував свої проекти лише Єрусалимом. Він також відбудував кілька міст, замовив флот кораблів і звів численні гавані, щоб сприяти торговим шляхам, а також збудував стайні для своїх тисяч коней і колісниць. Можливо, навіть, він допоміг у зведенні (або фінансував за рахунок здобутків з Храму, захоплених ассирійцями чи вавилонянами) відомих Висячих Садів, одного з легендарних Семи Чудес Світу.
Іван Гудзенко
