Проте, на початку 4-го століття пресвітер Арій викликав хвилю обурення, заперечивши божественну природу Христа, вважаючи його створінням Бога. Ця дискусія зумовила не лише розбрат у Олександрії, а й стала причиною скликання великої конференції у Нікеї 325 року н.е. Костянтином І Великим, де 217 єпископів обговорювали це питання.
Після численних обговорень конференція прийняла рішення, що Бог і Христос є тотожні за сутністю і існували з самого початку. Коли Бог виражав логос (у вигляді Христа), він з’явився в земній особі Ісуса. Таким чином, з Христом, який тотожний Богу, зберігалася християнська концепція монотеїзму, що виходить з традиційного юдаїзму, і яка тепер визначається як віра в єдиного Бога. До повернення Христа на землю його місце виступає християнський імператор. Портрети Костянтина та його наступників мають німби над головами як символ їхньої ролі як замінників Христа.
Під час зібрання всіх єпископів, Костянтин доручив їм створити те, що нині відоме як Нікейський символ віри, що є ще одним нововведенням у християнстві. У давні часи поняття віровчення не існувало, оскільки не існувало центральної влади, що встановлювала його стандарти. Бувши главою держави й церкви, Костянтин встановив стандарти того, в що повинен вірити кожен християнин, щоб уникнути гріха єресі.
Костянтин також наказав розповсюдити 50 копій Євангелія, найімовірніше, зробивши офіційними ті, які стали чотирма канонічними Євангеліями. Деякі християнські громади святкували Великдень за єврейським календарем, тоді як інші святкували у різний час. Костянтин встановив офіційну дату святкування, аналогічно до Риму: в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення. Пізніше він обрав 25 грудня як день народження Христа (Різдво), поєднуючи багато елементів римських святкувань Сатурналій у грудні.
Не всі єпископи були задоволені Нікейським символом віри. Протягом наступних століть кілька рад збиралися для обговорення різних аспектів віри, і це триватиме ще протягом Середньовіччя і пізніше. Феодосій І (347-395 н. е.) відомий як великий адепт православ’я. У 381 році він видає едикт, який означає офіційне закінчення місцевих культів у стародавньому світі. Феодосій заборонив Олімпійські ігри (присвячені богам) у 396 р. н. е., і вони не відновилися до 1896 р. Усі місцеві храми та святині було наказано знищити або перетворити на церкви. Тоді християни використовували термін «пагани» («язичники») як негативне визначення для тих, хто ще не перейшов до християнства.
Іван Гудзенко
