Прийняття легізму

Легізм у Стародавньому Китаї був філософським переконанням, згідно з яким люди більше схильні чинити погано, ніж правильно, оскільки вони мотивовані виключно особистими інтересами та потребують суворих законів для контролю над своїми імпульсами. Він був розроблений філософом Хань Феєм (280–233 рр. до н. е.) із держави Цінь.

Вважається, що Хань Фей був учнем конфуціанського реформатора (і останнього з п’яти великих мудреців конфуціанства) , Сюнь-цзи (lc 310-бл. 235 р. до н. е.), який відійшов від центральної заповіді конфуціанства про те, що люди в основному добрі, стверджуючи, що вони б не потребували навчання доброті.

Хань Фей спирався на цей аспект роботи Сюнь-цзи, а також на більш ранні твори китайського періоду воюючих царств (бл. 481 – 221 рр. до н. е.) державного діяча Цінь на ім’я Шан Ян (пом. 338 р. до н. е.), щоб розвинути свою філософію, що люди за своєю природою були злими, закони контролю та покарання були необхідністю суспільного порядку. Незважаючи на те, що законництво за часів династії Цінь призвело до величезних людських і культурних втрат, слід пам’ятати, що філософія, розроблена під час постійних війн у Китаї, коли кожна держава воювала одна з одною за контроль, і наведення порядку в цьому хаосі було, очевидно, вважаються надзвичайно важливими.

Прийняття легізму

Понад 200 років жителі Китаю сприймали війну як повсякденну реальність, і підхід до спроби контролювати найгірші спонукання людей — контроль над людьми через загрозу суворого покарання за вчинки неправильно — здавався б найкращим способом боротьби з хаосом. Легізм Шан Яна стосувався повсякденних ситуацій, але поширювався на те, як людині слід поводитися під час війни, і йому приписують тактику тотальної війни, яка дозволила державі Цінь перемогти інші ворогуючі держави та контролювати Китай.

Легізм став офіційною філософією династії Цинь (221-206 рр. до н. е.), коли перший імператор Китаю Ши Хуан-ді (правління 221-210 рр. до н. е.) прийшов до влади і заборонив усі інші філософії як руйнівний вплив. Конфуціанство було особливо засуджено через його наполегливість на основній доброті людських істот і його вчення про те, що людей потрібно лише м’яко спрямовувати до добра, щоб поводитися добре.

Під час династії Цінь усі книги, які не підтримували законницьку філософію, спалювали, а письменників, філософів та вчителів інших філософій страчували. Надлишки легізму династії Цінь зробили режим дуже непопулярним серед людей того часу. Після повалення Цінь законництво було відмінено на користь конфуціанства, що значно вплинуло на розвиток культури Китаю.

Альона Дмитрук