Сократ народився близько 470 до н.е. в Афінах.
Життя майбутнього філософа відзначалося простотою та відданістю фізичній роботі, але вже з малечку виявилося, що в його руках закладено не лише майстерність, а й мудрість.
Основні принципи філософії Сократа визначають його як засновника етичного аспекту античної філософії. Однак важливою особливістю його методу є відсутність писемних творів. Сократ не залишив жодного написаного тексту, тож наші знання про його ідеї ґрунтуються на творах інших філософів, зокрема, Платона.
Сократ розвивав свої ідеї, використовуючи діалог як основний метод. Він вірив, що спілкування та обговорення є ключем до розуміння істини та розвитку внутрішньої мудрості. Сократ визнавав, що він не має всіх відповідей, і в його підході до філософії акцент робився саме на пошуках істини через спілкування та аргументацію.
Життя Сократа вражало його сучасників своєю скромністю та відмовою від земних благ. Він вважав, що головним надбанням людини є мудрість і моральні якості. Сократ проживав своє життя відповідно до своїх власних принципів, відмовившись від майнових благ і влади.
Судовий процес Сократа відбувся в 399 до н.е. Він був звинувачений у введенні нових богів та руйнуванні моральних цінностей. Сократ відмовився визнавати свою вину. Тим не менше, Сократ був засуджений до смерті. Відзначається, що він не шукав пом’якшення вироку та прагнув віддати життя заради своїх принципів. Смерть Сократа настала внаслідок отруєння чашею з отрутою.
Жодне ім’я в історії філософії не стоїть так високо, як ім’я Сократа. Його вчення продовжили його учні, зокрема, Платон, який зафіксував його діалоги у своїх творах. Спадщина Сократа стала фундаментом для розвитку західної філософії, її принципи і досі впливають на сучасні моральні та етичні концепції.
Іван Гудзенко
