Історія дня подяки налічує понад чотири століття. Перші дні подяки були святкуванням вдячності пілігримів, які прибули на береги Пілігримської колонії в Плімут-Рок у 1620 році. У 1621 році, після того, як пілігрими пережили важку зиму, домігшись підтримки і допомоги від місцевих індіанців, вони вирішили влаштувати триденне свято для вираження подяки.
Важливо відзначити, що подібні свята водночас існували в інших колоніях та серед інших місцевих народів до приходу європейців. Однак саме пілігрими і колоністи з Нової Англії вважаються тими, хто визначив і подарував цьому святу особливий характер.
Протягом наступних століть день подяки ставав більшим національним святом. Президент Абрахам Лінкольн офіційно оголосив його національним святом у 1863 році під час громадянської війни. Він був обраний в якості дати вдячності за успіхи у війні та для підтримки мирного врегульовання після війни.
До сьогодні день подяки визначається традиційними стравами, такими як індичка, пюре з картоплі, клюква та тарталетки з гарбузовим пирогом. Сім’ї збираються разом, щоб поділитися їжею і часом, виражаючи вдячність за родину, друзів і благословення року, що минув. І хоча День подяки першочергово асоціюється з Сполученими Штатами, ідея вдячності та подяки є універсальною, і багато країн і культур відзначають подібні свята, хоча з різними традиціями і обрядами.
Іван Гудзенко
