Лютіж узбережжя району Туровча
То мені запропонували дослідити у цьому плані селище Лютіж у Київській області. Справа у тому, що іноземні туристи, які відвідували Україну, залишили багато позитивних відгуків, відвідавши Лютіж. Кажуть, відчули бажання побути у місцевості ще, було дуже спокійно та комфортно.
Так, Лютіж – давнє поселення. А у давнину люди вибирали для поселень місця з сильною природною енергетикою, тобто, сучасною мовою, «рекреаційні зони». У давнину поселення мало назву Туровча, тому що у лісах водилися тури. Туровча – слов’янське поселення, й у давнину сповідувало слов’янські вірування. Назву Лютіж селищу дали, згідно з легендою, на честь Люта, сина князя Свенельда, воєводи київського князя Ярополка, який тут загинув у битві. Туровча зазнала й нашестя орди, й деякій час перебувала під владою Князівства Литовського. Потім за селищем остаточно закріпилася назва Лютіж, а назвою Туровча стали називати найдавніший район у селищі. Крім Туровчої, Лютіж має у своєму складі місцевості Хутір, Рівчак та Левада.
Лютіж узбережжя району Левада
У лісах навколо Лютіжа є багато джерел з цілющою водою. Це знали козаки, тому заснували у лісах багато монастирів. Це були більш шпиталі, або санаторії того часу. Козаків, які були поранені у битвах, привозили у монастирі, де їм надавалося лікування. Є свідчення про те, що у цих містах поранені козаки швидко видужували: рани загоювалися. Коли ж козаки завершували військову службу, вони ставали ченцями у цих монастирях. У всіх монастирях були джерела цілющої води: саме біля них й засновували монастирі. Щоб люди не заблукали у лісі, на джерела підвішували дзвіночки: струмені води падали на дзвіночки и вони постійно дзвонили. Значна частина монастирів була заснована на місцях, де раніше були розташовані давньослов’янскі святилища. Й зараз у лісах навколо Лютіжу розташовані санаторії.
Лютіж Трійця на стелі Церкви Пресвятої Богородиці
Лютіж межує з Київським Водосховищем (що у народі має назву Київське Море), на берег водосховища виходять два райони: Левада та Туровча. То треба сказати декілька слів за узбережжя Київського Моря. На узбережжі Київського Моря багато природних рекреаційних зон або малих місць сили – від Петрівців до Страхолісся. Це місцевість з дуже родючими грунтами. Більше ста років тому, коли ще не було Київського Водосховища, у цій місцевості росли багато абрикосових садів. Росли дуже смачні сорти абрікосів, багато плодів експортувалися, абрикоси з цієї місцевості вважалися найкращими у Європі.
Лютіж стара церква на узбережжі
На березі Київського Водосховища у районі Левада у давні часи було побудовано багато церков. Настільки, що у літературі ХІХ століття ця місцевість називалася «Український Єрусалим». Але події ХХ століття назавжди відправили ці церкви в історію. А води Київського Водосховища підмили піски під одною з них, й церкву повністю поглинули мокрі піски. Зараз на узбережжі збереглася та відновлена тільки одна церква. У її подвір’ї є цілюще джерело, над ним будують капличку ортогональної форми. А у самій церкві збереглися рушники, які вишивали місцеві жителі у першій третині ХХ століття.
У райони Левада та Туровча приїздять багато туристів напрямку «духовний туризм». Вони медитують на берегах Київського Водосховища. Узбережжя біля Лютіжу вважають місцями сили прихильники йоги, вони повідомляють про це на форумах в Інтернеті. Води Київського Водосховища постійно намагаються розмити береги, то береги постійно укріплюють.
Береги річки Ірпінь
Через ліси біля району Туровча існують туристичні стежки, подорож якими вважається такою, що сприяє відновленню здоров’я та сил, знімає втому. Як йдеш цими стежками, то зовсім не втомлюєшся, скоріше навпаки – сили зростають.
У центрі Лютежу місцем сильної природної енергетики виявився район Рівчак. Це район маленької річки, яка протікає Лютіжем та впадає у Київське Водосховище. Вище від місточка на річці створені штучні озера. Нижче від місточка річка тече Яром. Яр дуже мальовничий. У Яру утворилося маленьке природне озерце. Якщо стати на місточок за течією річки, то ліворуч можна розгледіти місцину під назвою Співоче Поле. На співочому полі стоїть велика альтанка, лавочки, колодязь, наповнений джерельною водою (джерел у місцевості багато).
Ліс під Лютіжем
Кілька років тому стався великий буревій, який повалив старі тополі. То місцеві майстри виготовили з деревини тополь статуї лісних духів. Якими прикрасили Співоче Поле. Й це не випадково.
В етнографічних матеріалах регіону є цікаві легенди. А саме про Боровиків. Боровики – то лісові духи, щось на кшталт лісовиків, водяників, польовиків, болотників. Але вони чимось схожі й на «снігову людину» — істоту, що виглядає як людина, але вкрита шерстю й живе у важкодоступних місцях природи. Вони живуть не у нашому світі, а у потойбічному, й ліс для них – брама виходу у наш світ, де живуть люди. То у минулі часи, кажуть легенди, був налагоджений зв’язок між людьми та боровиками, була можливість спілкування, обміну знаннями та навіть взаємодопомога у складних ситуаціях.
У районі Хутір знаходиться велика церква Різдва Пресвятої Богородиці. На її стелі намальований знак Трійці (Око в Трикутнику). У церквах православних християн іконописці так малюють Трійцю дуже рідко (можна перерахувати по пальцях). Християнська традиція також має свої приховані сенси (таємну частину вчення, власний «езотеризм»), згідно з яким Трійця у формі трикутника з оком малюється тільки на тих храмах, які сприяють розвитку передчуття, ясновидіння та духовного бачення.
За районом Хутір знову починаються ліси. Саме у цих лісах у минулому була більша частина козацьких монастирів. Ліси дуже красиві. Є змішані лісові ділянки, але переважно хвойні. Енергія добра, природня. Ліси тягнуться до селища Гута Міжгірська й завершуються на берегах річки Ірпінь.
Бахаї кажуть: «Тіло людини може рости й у кам’яних джунглях, але душа росте тільки в садах». Ведичні Традиції, Кельти, Даоси, Сінтоїсти, шанувальники Іфи також кажуть, що красиві місця природи є храмом для спілкування з Вищим. Саме у красивих місцевостях, у лісах, у садах, над джерелами відбувається духовне зростання та піднесення до Вищого. Саме тому у місцевостях, де зараз знаходиться Лютіж, й було так багато слов’янських капищ, вівтарів, монастирів та християнських церков, бо тут природні рекреаційні, благосні місця сили сприяли піднесенню душ до вищих світів.
На мою думку, на ці місця чекає нове духовне відродження.
Ігор Мехеда
