Те, що є сенсаційним для багатьох сучасних людей – Товтри – це подвійний гірський масив та подвійний бар’єрний риф! Колись, мільйони років по тому, велика частина сучасного континенту Євразія була дном великого океану Тетіс. У Тетісі, як й у кожному океані, був й свій великий бар’єрний риф. Але згодом континент Євразія піднявся над водами, а океан Тетіс відступив. Велика кількість солончакових озер у Європі, а також Мертве Море на Близькому Сході – це і є релікти первісного океану Тетіс. А великий бар’єрний риф океану Тетіс перетворився на гірський Кряж Товтри. Згодом велика частина Євразії знов опинилася під водою – стала дном Сарматського Моря. Й над залишками великого бар’єрного рифу первісного океану Тетіс утворився новий бар’єрний риф – цього разу Сарматського моря. Коли море відступило, гірський Кряж Товтри знов опинився на височині. Але він став подвійним. Великі утворення у Товтрах – це реліктові рифи океану Тетіс, а маленькі, що над великими – реліктові рифи Сарматського Моря.
Товтри споконвіку були горами, що приваблюють духовних людей. В українському фольклорі є багато розповідей про «рахманів». Рахмани – це жерці давніх духовних традицій, у тому числі давньослов’янських ведичних. Вони мали велике знання та потужну духовну силу. Рахмани оселялися саме у Товтрах та створювали для своїх духовних практик печери та навіть цілі печерні міста. Такі печери можна побачити від загадкового селища Буша (Могилів-Подільського району Вінницькій області) до Медоборів та селища Монастирок (Борщівського району Тернопільскої області).
Як минула епоха рахманів, у цих печерах робили аскетичні духовні практики ченці християнських конфесій. Таким чином, на протязі тисячоліть печери та печерні містечка Товтр намолювалися представниками різних духовних течій. Тому існує багато розповідей прочан про те, що біля печер неодноразово люди зцілювалися, або розгадували якусь загадку власної долі, або отримували здійснення бажань, або навіть розуміли Всесвіт, та передбачали якісь події з майбутнього.
Товтри вважалися одним з найважливіших, найбільших та найвпливовіших центрів давньослов’янської ведичної віри часів Київської Русі. У Товтрах збереглися не тільки печерні міста, але й святилища, капища, менгіри, мегалітичні споруди — й навіть такі споруди, які не характерні для Центральної Європи – дольмени.
Всі ці споруди досліджують, та постійно виявляють все нові й нові. На думку автора сценарію, у Товтрах у найближчі роки буде виявлено безліч нових археологічних об’єктів, які потрібно буде досліджувати, та які принесуть багато відкриттів.
У Товтрах збереглося багато водяних млинів та всі легенди про мірошників-чаклунів. Етнографічні матеріали, які можна зібрати у Товтрах, не зібрані ще й наполовину – роботи ще багато. Всі вони проливають світло на те, яке світосприйняття було у наших пращурів у минулому.
Є навіть перекази про те, що події, схожі на знамениту легенду, сюжет повісті «Вій», сталися не тільки у Диканці, а у селищі біля Звенигороду, у Товтрах.
Дослідження Товтр повинно подовжуватися – бо справжній культурний скарб!
Ігор Мехеда