Біографічна довідка
На арені західноєвропейської середньовічної філософської думки з’являється теолог, філософ, схоласт Северин Боецій.
Народився він у 480 році нашої ери в сім’ї феодала. У пізнанні світу, природи, людини, Бога допомогла йому рідна матір. Батько Боеція виконував державні справи, а тому мав непоганий заробіток для того, щоб прогодувати власну сім’ю. Увагу зосереджував на вивченні риторики, граматики, філософії. Остання відіграла не менш важливу роль, сильно вплинувши на філософські погляди Боеція.
Освіта
Шкільне навчання надавало Боецію стимул і певний сенс життя, виховуючи в молодому юнакові такі почуття як любов до людей, патріотизм, любов до Бога. Боецій живе у той період, коли формувалася розвивалася культура, економічна стабільність остготської держави.
Кар’єра
Свою кар’єру розпочинає із зайнятої королем вестготів Теодоріхом державної посади. За успіхи в діяльності та королевську відданість, призначається Теодоріхом консулом Равен. Були злети і падіння. Боеція звинуватили у зраді та змові з Візантійською імперією. У присутності короля Боецій сказав, що не мав наміру й думки зробити подібний вчинок.
Боецій та Елоїза
Равенський консул закохується в молоду дівчину на імя Елоїза. Взаємність відчувалася з її сторони. Дядько Елоїзи завадив щастю молодим людям. Боеція несправедливо засуджують і кидають до вязниці. Між Елоїзою та Боецієм відбувається листування. В переписці є надія зустрічі з Боецієм.
Творча діяльність
Перший твір «Утіха філософією» пише у в’язниці. У ньому філософ вбачає сенс життя, буття та існування. Філософією Боеція захоплюється Елоїза. Згадуючи про заборону дядька одружитися, Боецій стає схоластом і присвячує себе служінню Богу. Щирі почуття до дівчини не загасили бажання бути поруч з коханюю. Їй присвячений філософський твір.
Філософські ідеї – це міст, який сполучає античну та західноєвроопейську середньовічну спадщини. Серед праць цієї доби варті уваги такі : «Про музику», богословська праця «Про Святу Трійцію» (проти єресі аріанства), «Про католицьку віру» (одна із теологічних праць автора ), «Ісагогіка»тощо.
Перекладає твори античних мислителів з мови койне на латинську. Переклади Боеція відіграють важливу роль в популяризації філософії та освіти в середньовічну епоху. Ним подається коментар «Введення Порфирія в дусі Аристотеля». Загальне виникає в розумі на підгрунті загальних властивостей, присутніх в одиничних речах. Предметом ретельного дослідження середньовічної філософської думки постає проблема співвідношення загального та окремого. Основною працею приніс собі всесвітню славу. У праці вирішується проблема співвідношень свободи людини з Божим промислом.
Погляди Боеція
На думку Боеція при передбаченні Бога існує свобода волі. Свобода людини та волі існує, відповідно цим підривається можливість Бога проникати крізь темряву майбутнього. Виникає деяке протиріччя. У цьому протиріччі, Боецій намагається пояснити так: знання Богом про майбутню діяльність, передбачення. Теологічною працею «Про Святу Трійцю» порушується головна богословська проблема – доктрина стосовно Святої Тройці. За Боецієм розум людини не може сприйняти або ж осягнути сутність Трійці.
Пізнання є пошуком з допомогою людського розуму – істини. Насправді ж вона знаходиться за межами досяжного. Людський інтелект є інструментом пізнання світу, природи і видимих речей, сутність яких пояснюється.
Людський розум не здатен охопити ірраціональні речі, їх не можна побачити та відчути. Річ в тім, що ми стикнулися з нерозкритою субстанцією у самій собі. Якщо її не можна сприйняти сенсорно, то лише пізнати за допомоги внутрішніх відчуттів. Надрозумовий світ сприймають через ментальний світ , а матеріальний світ пізнається завдяки інтелекту.
Сутність не повинна бути розмежована, розділена, проте завжди знаходитись у цілісній структурі. У нерозривності мають перебувати Розум, воля і дух повинні залишатися нерозривними як людські тіло, душа і дух. Своїми книгами Боецій вказує читачеві слідування істинному шляху та відхиленню від зла.Читачеві слід направляти серце до добродійства, розум – пізнати істину.
Останні роки життя
Боеція прозвали «останнім римлянином». Звинуваченого у державній змові, цар Теодоріх сттратив. У сорока п’ятирічному віці 524 року нашої ери помирає. Тіло поховали в остготському королівстві.
Панас Вернигора