Аналогічні літописи могли існувати того самого часу в царстві Чжоу, проте ні одній з них не вдалося зберегтись. Адже ще до VІІІ століття до нашої ери записи хронік мали фрагментарний вигляд, велися при чжоуському вану. Царство Шан насправді ж немало записів. Властивою для шанського суспільства залишається історична амнезія. Після падіння царства Шан царство Чжоу використало обставини, надаючи великого значення історичному опису як твору історичного передання, що знайшло відбиття у ранній главі «Шуцзін», датованій Х-ІХ століттям до нашої ери.
Глави, що писалися під час завоювання Шану присвячені розповіді про деякі деталі по облаштуванні династії Чжоу. Слід зауважити, що при царстві Чжоу не хронологічних літописів не велося, оскільки залишаються невідомими ті роки, в які правили вани царства Чжоу. До наших днів вдалося дійти лише одному хронікальному канонічному літопису – луському, котрий датується 722 -481 роками до нашої ери. Зберегтися цьому тексту вдалося завдяки його написанню та редагуванню Конфуцієм.
До того ж, вище зазначений літопис Чуньцю увійшов до кунфуціанського канону, його знали ті, хто навчався в школі Стародавного Китаю, засвоюючи грамоту. Цей текст використовували на екзамені в часи правління китайського імператора. Текст досліджувався, перекладався з коментарями на інші мови такими спеціалістами як Легг, Куврер. До цього часу проводиться вивчення канонічного тексту літопису. Відбувається дослідження канону з упущенням коментарів. Знайдення прихованого смислу, езотеричного тайнопису, де використовуються знаки, мають оцінене значення.
Ні укладачі луської хроніки, ні редактор не мали на меті детальний опис подій та надання докладної оцінки. Деякі дослідники помітили штучність лаконізму тексту і припустили, що ще зарання до нього був розрахований аналогічний коментар. Так перший коментар до Чуньцю з’являться в період ІV –ІІІ століття до нашої ери, на який Мен-цзи не звернув увагу, оскільки його цікавила більше хроніка. Час від часу з’являються коментарі луської хроніки, а текст, котрий відредагував Конфуцій набуває наукового інтересу.
З появою літопису і редагуванням тексту Конфуцієм , той набуває вигляду канону, що створює унікальну ситуацію, що зіграла в дослідженні історії Стародавнього Китаю вирішальну роль. Представлений в Чуньцю скелет історичних подій періоду стає яскравою та барвистою панорамою, якій не знаходиться рівних в історії Китаю. Цим унікальний історичний період Чуньцю в очах дослідників.
Отож даний період є часом занепаду однієї із могутніх китайських династій Східної Чжоу з розпадом Китаю і утворенням самостійних удільних держав. Місцевими володарями здобувається незалежність і здобувається титул-гун (подібний до герцога). Таких гун нараховували сто сорок вісім, пізніше цифра зменшилася до двадцяти п’яти. Гуни визнавали владу ванів (володарів, імператорів), котрі належали до династії Чжоу. Слід враховувати важливі етапи періоду Чуньцю.
Так істориками сам період ділиться на три етапи. Перший етап представлений місцевими культурами (771-643 роки до нашої ери), другий – посяганнями (643-546 роки до нашої ери), третій – реформами (546-476 роки до нашої ери). Перший період характеризується отриманням гегемонами від ванів військової влади над іншими державами, не намаганням приєднання сусідніх земель, колективним захистом від ворога. Другим періодом охарактеризований занепадом Чжоу як однієї із могутніх династій. Третій період характерний слабкістю гегемонів та виродженням кланів аристократів зсередини, боротьбою царств, з виокремленням Ханя, Вєю та Чжоу у 453 році до нашої ери, розпочатою державою Чу війною та загарбанням сусідських земель 476 року до нашої ери.
Панас Вернигора