Ассирія та Вавилон до війни
Ассирія та Вавилон в історії запам’яталися як дві могутні держави-імперії. Від початку ці народи мали братні відносини, нерозривну релігію, культуру, звичай, мову діалекту – аакад, клинопис. Вавилон ще за Тіглатпаласара ІІІ перебував під цілковитим захистом Ассирії. Сакральне місто Вавилон сприймалося ассирійцями як престижне.
Існували привілеї щодо звільнення від армії та податків. Проте мали місце дві партії, котрі вели суперечки між собою: ассирійська та вавилонська. В першу увійшов прошарок демократичного суспільства, що опиралося на армію. Тобто нею підтримувалася завойовницька політика та деспотична диктатура, тоді ж як інша, побудована з політичного угрупування ассирійських аристократів –опиралася на Вавилон. Остання ж вела боротьбу за те, щоб не було встановлено диктатури деспотичного царя. В тім зіткнення між партіями усе ж відбулося при правлінні царя Салманасара V у 727-722 роках до нашої ери, якого було вбито по одній причині: посягання на привілеї аристократів. Цар був вбитий змовниками. Після нього у 722 році до нашої ери престол займає Саргон ІІ.
В той час, розуміючи своє становище, Вавилон починає відокремлюватися від Ассирійської імперії, заключивши унію з халдеями і державою-Елам. У Вавилоні на престол зійшов Мардук-аплу-іддін ІІ з халдейським князем Біт-Якіном. У 710 році Саргон ІІ виганяє Мардука ІІ, привертаючи увагу аристократів і розширяє їхні привілеї. Проте це нетривало довго, бо на зміну йому прийшов до влади син Сіннахеріб. Ситуація кардинально помінялася.
Прихід до влади Сіннахеріба
При Сіннахерібі встановлюється воєнно-деспотична диктатура, що призвела до напруги ассирійської та вавилонської партій. Після того як Сіннахеріб зійшов на престол 705 року до нашої ери, почав розмірковувати над завоюванням. Головним ворогом для Сіннахеріба залишався Вавилон. У 703 році до нашої ери розгорнув цілу чотирнадцятирічну кампанію проти Вавилону, з підтримкою халдеїв та Еламу. У 689 році до нашої ери Сіннахеріб починає штурмувати Вавилон.
Війна з Вавилоном
Сіннахерібом настільки опанував гнів, що той віддав наказ зруйнувати Вавилон з місцевими мешканцями. Ассирійські війська взявши в облогу Вавилон спалили його до тла і зруйнували. Річку Євфрат завалили уламками прибудови, все місто було затоплено. Вавилонські аристократи були перебиті, частина втекла в сусідні країни, інших полонили. В якості трофея до Ассирії забрали статую вавилонського бога Мардука.
Увесь Близький Схід, почувши цю новину перебував у ступорі. Здається Сіннахерібом було досягнуто основної мети, в тім цар різко відчув пустоту, в якій перебуває він сам Сіннахеріб не мав ніякої опори. Доля Ассирії також вирішувалася. Армія практично зіпсувалася, втративши зв’язки з власним народом. Пізніше прийшла в упадок ассирійська демократія, змішавшись з військовими. На кінець диктатури позбавились ассирійські царі, які не маи надійного опертя. Практично усе наближало країну до розрухи та втрати незалежності.
Постало одне із складних завдань – встановлення земельної власності. Конфісковані 689 року до нашої ери ассирійською владою вавилонські землі отримували халдеї з князівства Біт-Даккурі. Відродження самого Вавилону відбувається при Асархаддоні 678 року до нашої ери. Вавилонянам повернув землі. Збунтованих халдеїв Біт-Даккурі стратили, а їхнього князя Шамаша-ібні ув’язнили, а потім відвели на плаху.
Панас Вернигора
