Що таке латинські війни?
Латинськими війнами в світовій історії називають конфлікт, що виник між державою Рим і Латинським союзом. Таких війн насправді було дві: перша розпочалася 499-493 року до нашої ери, друга – 340-338 року до нашої ери.
Передумови виникнення війни
Причиною, яка викликала цю війну є ненаданням римлянами рівних прав латинянам. Власне це і була передумова для розгортання латинянами першої війни 499 року до нашої ери. З 501 року до нашої ери Октавієм Мамілієм здійснює повстання тридцяти міст, які ще не входили в Латинський союз. Реакція керівництва була миттєвою. Був обраний диктатор Авл Регіллен.
Між римлянами та латинянами почалися активні бої. Були осаджені міста: Фідена, Пренеста, Крустумерія, які опинилися під контролем Риму. Сама головна битва відбулася біля Регільського озера. Латинські війська очолював Тарквіній Гордий, римський цар разом з синами Титом та Секстом. У правителя Тускули Октавія нараховувалося 43 000 солдатів. Римські війська очолив Авл Постумій. У першому випадку стали перемагати латиняни, оскільки римська піхота виснажилася.
В тім супротивник вирішив не здаватися. Авлом була віддана команда елітним військам не відступати, триматися строю, інакше за це відступ чекатиме смертна кара. Авл розробляє протилежну тактику битви: в ряди піхоти ставить вершників. Латиняни змушені були відступити. За підтримки вершників, римська піхота відчувала себе вільною, підбадьореною, що дало змогу переломити хід війни. Табір латинян захопили дуже швидко. Значущість першої війни полягає у безпосередній участі воєначальників з однієї та іншої сторін. Командувача кінних військ Тіта Гельва було поранено, так що той не в змозі був утримувати в руці меч, відійшов з поля битви, його змінює Тіт Германій.
Поєдинок між Октавієм та Тітом Германієм став останнім. У цьому бою Октавій помирає. В бій вступає Тарквіній і отримує важке поранення, на заміну батька стає син Тіт проти Марка Валерія Публіколи і перемагає його, проте отримує смертельний удар від Публія Публіколи. Втрати латинян були серйозними. Шість тисяч латинян опиняються в полоні. Римська армія перемагає латинян. Подальших провокацій не існувало. Такий процес тривав 495 року до нашої ери і привів до укладення мирової угоди, що став називатися Латинським союзом.
За договором дві сторони стали рівними в правах, внутрішнє втручання в політику неможливе, здобич має бути рівно поділена, 6000 полонених латинян відпустили на волю. Два століття існував союз, доки не почалася нова війна.
Поки зміцнювався Рим за рахунок Південної Етрурії та встановлювався союз федерації латинських держав, довелося відбивати галлів. Італійські міста –держави потерпали від галльського нашестя. Гали робили напади сусідів південної частини, доходили до Греції. В Апеннінах формуються самніти, лукани, брутії. Ці племена грабували міста –держави і переселялися на захоплені території. Горці-самніти робили набіги на Кампанью, через це Капуя з декількома містами-державами заключає союз з римлянами.
З 343 по 341 роки в ході самнітської війни, останні були розбиті на рівнині міста Кампанья і здійснили відступ в гори. Так володіння Риму збільшилися з півдня Етрурії на північ Кампаньї. Намагання встановлення рівності з латинянами та кампанійцями бажаних результатів не приніс. У 340-338 роках до нашої ери проходить друга латинська війна, аналогічна громадянській. Латинська федерація була розпущена, будь-які зв’язки латинців з кампанійцями заборонені. Продиктована Римом умова миру кожному місту зокрема повинна була віддалити їх один від одного.
Кожен, хто чинив спротив Риму щось втрачав. Наприклад бунтівні міста Тібур та Пренесте були покарані через втрату частини земель. Кампанійські міста з декількома латинськими перетворилися в муніціпії, з отриманням римського громадянства з позбавленням права голосувати. Їх залучали на службу військових легіонів, ними сплачувався трибут, могли вступати у шлюб з римськими громадянами, набувати матеріальну власність тільки виключно на території Риму, виборчого права були позбавлені. Єдиний, хто і мав привілеї –вершники Кампаньї, котрі підтримували Рим у війні. Нагородою для цих стало набуття повних прав римського громадянина.
Старинні міста, а це в основному більша частина увійшли до складу римської громади, отримавши право муніціпії повного громадянства. У римські володіння увійшли: Південна Етрурія, Лацій, Північна Кампанья,котрі поділили на тріби. Із закінченням латинської війни римляни вдалися в практику виведення колонії на тій чи іншій деокупованій землі для спрощення панування. Після закінчення латинської війни розгорнулася римська експансія, що характеризується високим темпом зростання римських земельних володінь.
Протягом двох поколінь уся Італія увійшла в пряме підпорядкування Риму. Аристократія з рядовими громадянами зацікавилися громадським полем, багатою здобиччю, гучною славою. Як бачимо, Рим кидає мобілізаційні сили на не припинену війну.
Вистоювання поодинці, створення коаліцій, звернення за допомогою до союзників нічого противнику не дає, адже перевага на стороні розумних військових стратегів. Ось що в дійсності продемонструвала військова кампанія Риму у двох латинських війнах, відстоявши при цьому честь, гідність, на благо розквіту держави і римського народу.
Панас Вернигора
