Історія виникнення Нововавилонського царства
Становлення держави Вавилон перш за все пов’язане з іменем Набопаласара –ассирійського намісника, який розпочав боротьбу за владу. У 627 році до нашої ери в Ассирії вибухає повстання, що призвело до захоплення міста Урук в південній частині Межиріччя. Завдяки мудрій стратегії, Набопаласару вдалося завдати удару по військам Синшумлішіра, котрий як виявляється оголосив себе царем і здійснити захоплення Вавилону , відтіснивши ассирійців у 626 році до нашої ери на північ.
Правління Набопаласара
Відбулося урочисте проголошення царя Набопаласара. Йому належить заснування Х Нововавилонської династії. Державне правління тривало двадцять один рік, в постійних війнах з іншими державами. Цар завойовує Верхнє Межиріччя, остаточно розбиває Ассирію, захоплюючи її міста: Ніппур Ашшур, Ніневію. Заручившись союзництвом Мідії, вавилонські війська на чолі з Набопаласаром, старшим сином Навуходоносором отримують перемогу над Урартою, Сірією, Фінікією, Палестиною, Північною Аравією.
Наступник царя Набопаласара
Після смерті батька у 605 році до нашої ери і свого повернення з військового походу на Єгипет, Навуходоносор готується зайняти царський престол. Провівши двадцять третій день жалоби за батьком обирається новим царем Вавилону. Спочатку завойовує Єгипет, Юдею, у 587 році до нашої ери – місто Єрусалим. Після Єрусалима отримує перемогу над Трансіорданією у 582 році до нашої ери, у 575 році до нашої ери осаджує місто Тір.
Держава періоду правління Навуходоносора
Вавилонське царство стало одним із могутніших та квітучих в часи правління Навуходоносора. Відбувся економічний і культурний період розквіту. Завдяки Навуходоносору зміцнилися кордони, перебудова великих міст Вавилону, столиця стала містом –легендою, оточеною великим ровом, трьома кріпосними стінами, над Єфратом було сконструйовано кам’яного моста. Побудували божеству Мардуку зіккурат, висота котрого сягала дев’яносто один метр. А також побудовано одне із семи чудес світу – Висячі сади Семіраміди.
Вавилон перетворюється в міжнародний торгівельний центр. Проводилося будівництво доріг, займалися штучним зрошуванням. А для зрошування використовувався басейн, неподалік Сіппари із багатьма каналами, якими регулювали розподіл води при посусі.
Кінець правління: спадкоємці
Правління державою закінчилося зі смертю царя Навуходоносора 562 року до нашої ери. Після нього керівництво Вавилону зосередилося в руках старшого сина Амеля-Мардука. Коли Амель-Мардук помер Нововавилонським царством почав керувати зять Навуходоносора – Нергал.
Про Навуходоносора як царя згадує Біблія та Талмуд, ісламські пам’ятки, його знають як завойовника Єрусалиму, котрий осліпленого юдейського царя Седекію та 18 000 євреїв зробив рабами, зруйнувавши культурну історичну святиню юдеїв – храм Соломона, спаливши до тла саме місто.
Навуходонсор у світовій історії залишиться як великий цар, при якому зуміли створити незвичайну культуру, архітектуру, релігійний культ, прекрасні речі, які могли б слугувати тогочасному суспільству. Проведення чіткої політики держави зумовило суспільно-громадський порядок. Боротьба проводилася на державно-політичному рівні, що було притаманно в той період. І війна не є виключенням. При цьому зберігався соціальний статус, усе використовувалося на благо народу та стабільності держави.
Панас Вернигора
