Період життя святителя визначений 797 роком після Різдва Христового. Мав царське походження. Батько – імператор Михаїл І в результаті боротьби за політичну владу поступився місцем Леву Вірменину. При правлінні Лева, п’ятнадцятирічний отрок Ігнатій був відданий в монастир.
Монастирське життя зробило з Ігнатія справжнього борця за православну віру і благочестиву людину. Поступово Ігнатій удостоювався честі ігуменства, а згодом і патріаршества.
Допомагав також і в державних справах, зокрема підтримував царицю Феодору, при малолітньому імператорі Михаїлі ІІІ. Бачив неблагочестивого і порочного дядька імператора – Варду, в руках якого зосереджувалося правління державою. Варда в очах святителя проводив аморальний спосіб життя, в чому той його викривав.
Намагання Варди схилити Ігнатія до постригу цариці закінчилося всенародним позбавленням Святого Причастя. Варда вирішив провчити святителя, відправивши в заслання за відмову зречення духовного сану. В засланні патріарх перебував не більше п’ятнадцяти днів, доки на місце Варди не став новий імператор.
Визволеного Ігнатія запросили в Константинополь, де на патріаршій кафедрі провів десять років, а в 877 році у святій обителі відійшов до Господа. Православна церква шанує святителя Ігнатія і виділила особливий день прославлення – 5 листопада за григоріанським календарем.
Панас Вернигора
