Народився у 760 році нашої ери в благочестивій сім’ї. Батько Ісаак займав посаду візантійського чиновника в області Егейського моря. На матір Феодоту було покладено завдання виховати з Феофана людину моральних якостей, прищеплюючи любов до своєї батьківщини, людей, Бога. Після раптової смерті дружини Ісаак, не зважаючи на свою прихильність до імператора Констянтина Багрянородного як іконошанувальник, добився аби його син Феофан здобув прекрасну освіту.
Феофан йде стопами батька: стає чиновником в часи правління імператора Лева IV Хазара . Забезпечив непоганий карєрний ріст – від стратора до спафарія. Був одружений з дочкою імператора– Мегало. Подружнє життя тривало недовго і вони обоє прийняли чернецтво після смерті Лева IV. Вони побачили Сингріанський скит і той образ, який вели ченці. Старець Григорій Стратигій передбачив удостоєння мученицького вінця Феофаном, розповівши про це Мегало.
Дружина Феофана прийняла постриг в черниці у монастирі міста Віфінія, а її чоловік – був пострижений старцем Григорієм. Острів Калонім біля Мармурового моря став надійним місцем облаштування монастиря. Багато зусиль було прикладено ним для розбудови монастирів. Будучи зачиненим у келії займався переписом богословських книг. Набув вміння та навичок у цьому напрямку. Стає ігуменом в новозаснованому монастирі, що був відомий під назвою «Велике Поле».
Приймаючи участь в будівнитві монастиря, Феофан тим самим продемонстрував приклад любові до праці і подвигу, який він здійснював. За прояв любові і піклування про своїх ближніх, Господь нагородив преподобного божественним даром: лікувати людей і виганяти бісів. З 787 року займає активну позицію на VII Нікейському соборі. Поряд з константинопольським патріархом, на відміну від студитів виступає за примирення Церкви в недрозумінні розірвання шлюбу нею імператора Констянтина VI.
За відновлення іконоборства у 815 році, імператор Лев V звелів преподобному негайно прибути до нього до Константинополя. Старцеві необхідно було зректися усього того, що відносилося до іконошанування. Розуміючи до чого це все йде, преподобний сказав, що ніколи цього не зробить. За відмову зречення посаджений до в’язниці. Відчував біль за спалений по жорстокому наказу імператора Лева монастир. Від обителі залишилися одні руїни. Минув рік, після чого старця відправили в заслання в Самофакію.
Там в невеличкому острові Самофракія прийняв мученицький вінець святий подвижник Феофан Сигріанський. Відійшов у вічність 818 року після Різдва Христового. Невдовзі помер тиран Лев, котрим було вбито чималу кількість іконошанувальників. З його смертю відродилося нове життя монастиря, до якого з великою шаною і честю були внесені ченцями мощі преподобного отця Феофана.
По нинішній час прославлений угодник Божий через Господа творить чудеса з тими, хто з щирою молитвою і каяттям приходить за духовною розрадою до нього. Усім без виключення преподобний допомагає.
Пам’ять Феофана Сповідника православна церква вшановує 25 березня.
Панас Вернигора
