Маловідомі світу, але вшановані церквою святі мученики.
Те, де саме народилося троє християн мало відомо, в тім їхня діяльність припадає на межу III-IV століття після Різдва Христового. Церква Христова зазнала утисків і переслідування зі сторони імператора Діоклетіана, жорстокого і водночас такого, що ненавидів послідовників Ісуса Христа. Саме у період правління цього лютого ненависника розгортається євангелізаційна і проповідницька діяльність Прова, Тараха, Андроника.
Чутки про поширення християнства цими трьома дійшли і до вище поставлених осіб римської влади, котра ніяк не змогла змиритися з цим. А тому Діоклетіан наказав притягти їх до законної відповідальності. Оскільки римляни шанували своїх богів і заставляли вірних Христу приносити жертви, то ні один із них не піддався і не схилився перед неправдивими богами. Християни сповідують тільки істинного Бога, а тому інших богів існувати не може.
Коли старого воїна Тараха заставляли здійснювати жертвоприношення ідолам, той звичайно відмовився, адже служіння Богу з щирим серцем є важливіше. Римським проконсулом вони були віддані на тортури. Пров в момент своїх страждань говорив: при стражданні тіла – зціляється і оживляється душа. А Тарах аніскільки не боявся смерті, адже вічне життя це наслідок земних страждань заради віри Христової. Андроник вважав матеріальні скарби за ніщо на противагу Царства Небесного, яке Господь обіцяв усім тим, хто Його любить.
Кати знемагали під час тортур християн і були настільки озлоблені на них. Наприкінці замислили жорстокий вчинок: розрубання на атини тіл святих мучеників. Таємно взяті тіла віддали землі. Їхня смерть 304 року в Тарсі стала символом перемоги правди Божої над злом. Пам’ять мучеників 25 жовтня.
Панас Вернигора
