Народилася Анастасія в 220 році у місті Рим, в християнській сім’ї. Отримала прекрасне виховання від батьків. У трирічному віці стає сиротою. Виховання дівчинки взяв на себе монастир. У ньому дитина відчувала повний захист і душевний спокій. Зважується на важливий крок – прийняття чернецтва.
Діяльність двадцяти однорічної Анастасії пересіклася з періодом правління римського імператора Декія Траяна. Її врода і жіноча краса захоплювала знатних римлян, а тому з’являлися не одні охочі аби попросити руки дівчини. В тім Анастасія бажала бути відданою Христовою нареченою ніж одруженою на заможних римлянах. Крім того не припинялося гоніння християнської церкви і усіх послідовників Христа. Зазнала участі в гонінні молода черниця Анастасія. Язичники силою виволокли Анастасію з монастиря. Ті, хто привів її до місцевого правителя говорили, що вона не визнає ніяких знатних людей, наречених, а шанує Ісуса Христа.
Лютості воєначальника Прова не було меж. Навіть намагання схилити Анастасію до ідолопоклонства не дало бажаних результатів, на які сподівався затятий римлянин. Оскільки нічого не вдавалося зробити аби переконати мужню Анастасію зректися християнського Бога на користь римських ідолів, її піддали жахливим тортурам. Спершу святу калічили: виривання нігтів з рук, вибивання зубів, відсічення рук і ніг. Свідком мук Анастасії був Кирил, який на прохання спраглої черниці подав води. Язик, який прославляв ім’я Боже кати відрізали. Від мученого тіла святої проливалася кров. Кати фізично втомились, в кінці відсікли голову Анастасії, тіло ж кинули за містом голодним звірам на розшматування. Прийняла мучеництво у 250 році. Відомо також із агіографії, що тіло Анастасії Римлянки знайшла і поховала в землю наставниця черниці Софія та місцеві християни.
Оцінивши добрий жест зі сторони Кирила, кати угледіли в ньому таємного сповідника – християнина. Той прийняв смерть мученика за віру від усічення голови мечем.
Східна церква вшановує Анастасію як преподобномученицю. Встановила день пам’яті святої – 13 червня.
Панас Вернигора
