Про рік народження Феодосія нам мало чого відомо, лише про перехід з Угорницького монастиря 1611 року. Феодосій вже тоді мав сан диякона. Він почув про отця Іова, шо намагається заснувати монастир і швиденько підключи свою братію допомогти у цій богоугодній справі. В разі відсутності Іова в Скиту його заміняв Феодосій. Стояло також питання у священнику, котрий би звершував Літургію.
Висувалися пропозиції ченців. А тому преподобний Іов звертається до Феодосія, оскільки вважає його гідним цього покликання. Феодосій довго вагався, але потім був висвячений митрополитом моневасійським Іоасафом.
Згодом Феодосія було возведено Іовом в сан ігумена Манявського Скита. За Феодосія розпочався інтенсивний розвиток Скита, подбав він і про будівництво нових келій, розширення трапезної, потім викопав став, закладаючи біля нього млина. Для свого мудрого вчителя окремо в лісі облаштовує келію. Дбає Феодосій і про перебудову скитської Хрестовоздвиженської церкви. Кошти отримувалися від благодійників, які із шаною відносилися до Іова.
У підпорядкуванні Феодосія перебувало чимало монастирів, максимальна кількість яких сягала двісті п’ятдесяти, а це в основному Львівська та Перемишльська єпархія, Буковина, Молдова. Монастир Феодосія був наділений привілеями, звільнявся від оподаткування. Феодосієм укладається статут Скита, яким регламентувалося монастирське життя. Статутом передбачалося споживання виключно їжі рослинного походження, з униканням тваринного. Феодосій ставив за приклад свій подвиг і навчав йому інших з монастирського скита. Він не порушував, а дотримувався чернечої обітниці, удосконалюючись в усьому.
Опікувався братією Скита. Був учасником православного собору, скликаному київським митрополитом Іовом Борецьким. Своєю відданістю церкві і православній вірі заслужив велику повагу. Про Феодосія чули Карпати, Галичина, Волинь, Буковина, Молдова, Румунія. Про нього написано самим святителем Київським Петром Могилою. Святитель стверджує, що для побачення ангелів людям слід піти в Карпати, в яких перебувають двісті ангелів, що ревно служать Богу. Після облаштування скита і життя ченців, монастирів, преподобний відчув упадок фізичних сил.
Наприкінці весни 1629 року преподобний отець занедужав і помер. Похований разом з Іовом Манявським в Хрестовоздвиженській церкві, точніше в притворі храму. Помісним Собором УПЦ КП 2004 року був канонізований. Перебуває у лику преподобних. Нетлінні останки святого знаходяться під спудом Хрестовоздвиженської соборної монастирської церкви. За православною традицією пам’ять святого шанується 7 жовтня.
Саме до Манявського Скита прибуває велика кількість паломників аби помолитися про небесне заступництво Іова та Феодосія Манявських за свої сім’ї та родини, духовне зцілення хворих, захист держави –України, народу та війська. Звертаються до них у вирішенні життєвих проблем і просять Божого благословення у добрих справах; наставленні у мудрому пізнанні науки і Слова Божого, державних мужів, керівників; моральному вдосконаленні і духовному спасінні від гріхів перед Богом.
Православна Церква схиляється перед цими святими і на честь шанованих святих склала особливі церковні співи – тропарі та кондаки, величання в яких прославляється і увінчується земне і духовне служіння преподобних отців Іова та Феодосія, чудотворців Манявських. Укладені гімни – акафісти, в яких глибше розкривається і розповідається суть ангельського невидимого життя ченців.
Панас Вернигора
