Кохання – це метафізичне почуття, воно немає нічого спільного з побутом, сімейним життям, шлюбом, сексом; воно існує над усім. Світ відкидає його як чужорідне, нетутешнє почуття, надто незбагненне для нашої буденності.
Любов прагне смерті, все довкола намагається її знищити. Звідси виникають різноманітні перешкоди по дорозі закоханих, ними побудована вся художня література.
- Людина любить не за щось, а просто так.
Не можна сказати, що любиш красу, розум, чарівність або щось інше – просто одна людина викликає всередині вогонь, а інші, будь вони набагато кращі, – ні. Ми любимо, просто тому, що любимо.
Первородний гріх увійшов у людину, і людина стала недосконалою. У зв’язку з цим первісний задум Творця про нас спотворений. Нам важко буває прийняти іншого з усіма його недоліками, і лише любов прощає і мириться з усіма вадами та слабостями коханого чи коханої.
Приклад. Ромео і Джульєтта відчули сильний потяг один до одного з першого погляду, нічого не знаючи один про одного. І навіть те, що вони належали до ворогуючих між собою родин, не змінило їх глибоких почуттів. Більше того, після трагічної смерті закоханих, два ворогуючі клани помирилися, адже любов перемагає все, навіть смерть.
- Любов відчуває божественне начало у людині.
Закоханий налаштований на внутрішній світ коханої, на її духовну сутність. Психологи, філософи, біологи та інші вчені б’ються над тим, щоб якомога повніше розкрити природу людини. Вони вигадують для цього тести та різноманітні вимірювальні прилади. Але тільки полюбивши, можна по-справжньому зрозуміти іншого, побачити в ньому те, що бачить Бог і чого оточуючі не помічають.
- Любити можна лише конкретну людину.
Закоханий налаштований лише на свою обраницю, на її думки, почуття, емоції та реакції. Неможливо любити абстрактно чи теоретично. А любов зачіпає душу та серце, голова при цьому відключається. Найсильніше у світі почуття завжди виразно і спрямоване на конкретну людину.
Іван Гудзенко
