Народився Микита в Переславлі Залеському. За професією – податківець. Оскільки відбувалося будівництво кам’яного храму Милостивого Спаса при князі Юрію Довгорукому у 1152 році в Переславлі, Микита був закріплений за збором податку із жителів, займаючись їх грабіжництвом.
Такі дії зрештою повинні були припинитися. Бог привів Микиту до покаяння. Слова пророцтва Ісаї, які почув Микита з церкви сильно вплинули на нього, адже у них мова йшла про покаяння людини в її злочестивій діяльності. Він навіть не зімкнув очей як у пам’яті стверджувалося про духовне очищення.
Для того, щоб забути перенесений страх, зібрав друзів за столом. Вдруге Господь вказує йому на покаяння через киплячий котел з частинами людського тіла. Бог показав, щоб до нього дійшло, що вчинки, які робить сам подібні до вбивці. Вибігаючи з будинку подався в монастир.
Прийшовши в монастир і в сльозах впав до ніг настоятеля. Вислухавши Микиту ігумен випробував того на щирість покаяння. Послух полягав у триденному стоянні при воротах монастиря та сповідання своїх гріхів усім, хто буде проходити крізь них. Згадавши Микиту ігумен наказав братчику послати за ним. Як тільки прийшов, послушника не застав, побачив його в болоті в очереті всього покусаного комахами і скривавлене тіло.
За братчиком пішов ігумен, взявши братію монастиря. Ігумен був здивований тим, що побачив. Наказав одягнути Микиту у волосяницю та готуватися до чернечого постригу. Чернечий подвиг Микити супроводжувався денними та нічними молитвами, духовними піснеспівами, особливо ж псалмами читанням святоотцівської літератури.
Микита переймає на себе один із важчих видів подвижництва – носіння вериг. Ним були викопані два колодязі. Але цього виявилося недостатньо. Викопавши глибоку яму круглої форми став туди і поклав на голову кам’яну шапку, уподібнюючись молитвою до стовпників. Так преподобний проводив стовпництво, а на службу приходив через підземний хід.
Стовпництво Микити тривало до кінця його життя. Навесні 1186 року преподобний Микита був вбитий. Грабіжники вкрали вериги та хрести.
Перед ранньою службовою паламар, який за звичай ходив до старця за благословенням побачив розібраний дах і вбитого Микиту Стовпника. Ігумен почув неприємну звістку і поспішив до місця. Підійшовши туди відчули як тіло святого мученика наповнилося приємними ароматами.
Яке розчарування спіткало вбивць преподобного. Украдене ними виявилося залізними речами. Вони вирішили, що буде краще викинути у річку Волгу. Старцем Симеоном з монастиря Петра і Павла були помічені три яскравих промені, що виходили з Волги. Про надзвичайну знахідку були повідомленні настоятель з міським старійшиною. Усі були здивовані появою трьох хрестів та вериг, які подібно дереву плавали по Волзі.
Отримавши благословення, із звершеною молитвою вериги перенесли і поклали на гріб святого. Відбувалися масові зцілення людей. У XV столітті з благословення московського митрополита Фотія було відкрито мощі преподобного Микити. Потім звершили молебень і знайшли тіло преподобного нетлінним. У XІХ столітті укладено акафіст преподобному Микиті Сповіднику, автором став протоієрей Андрій.
Пегас
