Як вже стверджувалося раніше в святі Різдва Богородиці батьки Діви Марії Йоаким та Анна після того як молилися через непліддя склали обітницю – посвячення служінню Богу. Трирічна дівчинка була приготовлена до важливого духовного життя. Наближався час приведення Марії в храм.
Богословське тлумачення свята Введення в храм Богородиці
Блаженним Ієронімом в посланні Іліодору писалося про упорядковане життя Марії в храмі: з ранку до третьої години стояла в молитві, з третьої до дев’ятої — в’язала та читала книги, дев’ятої – не припиняла молитви, Ангел являвся до Неї та давав їжу. Первосвященик Захарія став багаторазовим очевидцем явлення Ангела Дві Марії. За звичаєм служіння перебував у вівтарі і побачив як дехто, що має дивний вигляд веде бесіду та дає Їй їжу.
Служитель був здивований побаченому і задавав собі питання: Хто може в ангельському образі бесідувати з дівою, не речовинний природою подає Їй корзину з їжею для тіла? Тут являються священикам ангели, але не так часто. А до такої Діви пришестя Ангела цілком є незвичним.
Що Їй благословить, яку приносить їжу, з якого бере сховища і хто її готує? Що це означає? Невже на Ній збудуться пророчі слова? Чи не від Неї прийме людську природу Той, хто бажає прийти для спасіння нашого роду? Якщо ця Діва слугувати цьому таїнству, то як блаженний дім Ізраїлів, від якого проросло таке насіння! Наскільки славна пам’ять тих, що народили Її!
Згідно слів блаженного Ієроніма, благодатна бесіда з Ангелами зміцнювала все більше та більше в бажанні ангельської чистоти та вічного дівства. Віддаючи перевагу дівства подружжю день та ніч Діва Марія у молитовному готувала себе в обитель Богу Слову.
Народна традиція і прикмети свята
Свято Введення за календарним циклом завершувало осінь і розпочинало зиму. Головна мета дня святкування полягала у накликані багатства й добробуту на наступний рік. У народі це свято називають «третьою Пречистою». Реманент увесь ховали, лагодили сані, їздили в млин та готувалися до Різдвяних свят.
Господині пряли, дівчата вишивали і зранку вмивалися «першим снігом», витиралися червоною крайкою, щоби лиця були рожеві. Парубки помагали батькам, а у вільний час заважали дівчатам у вишиванні.
Наближався період угадування майбутнього року, надходив час традиційних розваг молоді. Староукраїнські звичаї предків, які пов’язують з новим роком пізніше переходять в християнські свята, частина з яких перейшла в сучасний Новий рік, інша – у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Згідно прикмет, якщо вранці у свято Введення зайде молодий чоловік, з грошима то усі тоді в хаті будуть здоровими і гроші у них вестимуться, старий та немічний – то будуть хворі із заведеними злиднями, стара жінка – добра годі чекати. Позичати у цей день комусь не потрібно.
За повір’ям, до свята Введення можна копати, а з початку свята до Благовіщення краще утриматися, оскільки відпочиває земля та набирається за літо сили. Жінки стараються до цього свята запастися глиною.
Починаючи з Введення і закінчуючи Дев’ятим четвергом не слід бити праниками на воді білизну, інакше може зашкодити ниві, а в літку – полям. До Введення труться коноплі, щоб ні з ким не сваритися і не тримати образ один на одного.
В ніч на Введення дівчатами освячувалася набрана у місці сходження трьох струмків у глечик вода, котра проливалася через полум’я, мала проходити поміж двох вогнів, потім вживалася від хвороб, зурочень та любовних чар. Після півночі жінки сідали голі на порозі і пряли коноплі для «проходження прядива на руку».
Сім’ям коноплі обсипали корів та змащували вим’я маслом для багатого удою молока, здійснювали обкурювання корів, щоби не змоги відібрати молоко. Свято також пов’язують з культом померлих. За віруваннями народу, у цей день Богом відпускаються праведні душі споглянути на свої тіла. Цей день називається «Видінням».
Ми розглянули історію свята, церковну традицію, богословське тлумачення і прослідкували українські народні традиції, прикмети одного із величніших дванадцяти свят кінця осіннього і початку зимового сезону – Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Пегас
