Історія Різдва Пресвятої Богородиці
Історія свята входить своїм корінням в глибоку давнину, яка окреслюється періодом ІІ-І тисячоліття до нашої ери. Пов’язана вона із двома фігурами в ключовій історії людства – Йоакимом та Анною. Йоаким швидше за все походив з коліна Юди (царя Давида), а Анна – племені старозавітного первосвященика Аарона. Обоє вирізнялися дотриманням благочестивого праведного способу життя, Закону Божого. В тодішньому юдейському суспільстві це досить добре схвалювалося.
Похилий старий вік не давав можливості обом мати дітей, але не в цьому випадку. Вони склали обітницю, якщо народиться дівчинка або хлопчик, то будуть посвячені на служіння Богу. За духовний подвиг життя вони були винагородженні Богом. За ревне служіння і гарячі молитви удостоїлися в Бога дару дитини. Протягом п’ятдесяти років молитви подружньої пари були почуті.
Народжена дитина була названа Марією (з єврейської Маріам перекладається «надія»). Йоаким з Анною втішалися Марією, через яку отримали духовне полегшення, адже цій дитині визначено стати матір’ю Спасителя світу, Сина Божого. Церковним переданням вказувалося на низку обставин цієї події: бесплідність як сприйняття Божого покарання, неможливість та перешкоджання принесення жертв Йоакимом в храмі, що сприймалося як неугодність Богу за нестворене спадкоємство народу.
За прикладом праотця Авраама почав молитися, сорок днів перебуваючи у пустелі в наметі. Анна ж у саду молилася Богу за дарування їй дитині як праматері Саррі. Ангел, який явився їй сказав про народження у швидкому часі. Після того Ангел являється Йоакиму і сказав про прийняті їхні молитви. Після його повернення відбулося народження дитини. На знак вдячності Йоаким з Анною принесли Богу подячні дари. Після народження Марії, матір Анна дала обітницю перед донькою, що вона не буде ходити по землі до часу свого введення в храм Господній.
Церковна традиція становлення свята
Перші історичні свідчення про Різдво Богородиці знаходимо в V столітті нашої ери. Сюди відносяться слова константинопольського патріарха Прокла та Сакраментарій папи Геласія, інші датовані VІІІ століттям. Про ранню появу свята свідчить дата – 8 вересня. Саме цю дату відзначали яковіти та несторіани після відділення від східного православ’я у V столітті, що носила назву «Різдва Владичиці Марії».
З VІІ-VІІІ століття нашої ери Грецька церква урочисто відзначає свято Різдва Богородиці. Святителем Андрієм Критським складається два слова на честь свята з каноном йому. Помітним воно стає в єрусалимськім Лекціонарії, виданим грузинським пртотоієреєм К. Кекелідзе та святковому Євангелії імператора Феодосія ІІІ.
Згадане у латинських джерелах, датованих VІІ століттям нашої ери ще немало популярності, включно до ХІІ-ХІІІ століття. У 1245 році завдяки Ліонському собору були встановлені: зроблена папою Інокентієм ІV октава свята та вігілія (піст та особлива меса) папою Григорієм ХІ. У ХІІІ столітті нашої ери знаходимо пояснення свята в католицькій церкві: одній благочестивій людині з ночі на 8 вересня чувся з неба святковий ангельський спів. Запитуючи, чому так відбувається, отримав відповідь: веселість ангелів означає народження цієї ночі Діви Марії. Після того як папа дізнався про видіння, віддав розпорядження аби за прикладом небожителів і люди відчули радість Народження Святої Діви.
В Лекціонарії грузинського перекладу єрусалимського патріарха Софронія міститься давня вказівка щодо чину служби Різдва Богородиці. Вказівки стосувалися вечірньої, ранкової служби, які звершувалися за буденним чином. Датований ІХ століттям нашої ери «Синайський канонар» монастиря вміщав парамії, тропар, Апостол, Євангеліє, причасний. Також тут містився прокимен на вечірній «Преславно говорять про тебе, граде Божий», зі стихом «Любить Господь ворота Сіону».
У ХІ столітті за стародавнім уставом вигляд служби був майже близьким до сьогоднішнього. Правда він мав деякі особливості: особливий прокимен «Освятив оселю Свою Вишній» з додатком стиха на літії вечірньої служби «Бог нам пристановище…».
За Евергетидським Типіконом ХІІ століття як малоазійської редакції Студійського уставу служба свята відрізнялася в літійних стихирах, в іншому розпорядку стихир,. сідальних, скороченим співом канону. Стародавній список Єрусалимського уставу демонструє незначну відмінність від сучасного Типікону.
Сучасний устав константинопольської церкви показує наступні особливості служби Різдва Богородиці: відсутність літії на вечірній, наявність її на ранковій службі, окремої від вечірньої, подібно ж і інші свята, співається тропар, на ранковій службі кафизми, полієлей (багато освітлення) в честь Різдва «Відкрию серце моє». Літургія супроводжується антифонами «Там возведу ріг Давидів приготував світильник». До першого антифону приєднаний піснеспів «молитвами Богородиці», другого «Спаси нас, Сину Божий, у святих дивний Ти співаємо Тобі. Алилуйя », третього при малому вході з Євангелієм «Прийдіть поклонімось і припадім до Христа…».
Народні святкові традиції
У слов’янських народів виникало чимало традицій з цим святом. В народі свято назвали «Другою пречистою». В день Різдва Богородиці господині старалися нагодувати жебраків і тих, які найбільше потребували допомоги. Жінка, яка очікувала народження немовляти здійснювала такий обряд: виходила на гру, що б молитві просити легкі пологи Матір Божу, спалювала сплетений вінок, прощаючись зі своєю юністю. Вірили в цілющу силу річкової води після вмивання нею.
В день Пречистої жінки пекли короваї, виходили до річки водити хороводи навколо найстаршої дівчини. Такий обряд мав забезпечити гарним врожаєм наступний рік. Саме ж свято без суворого посту, їсти дозволяється.
На Русі хліборобами приносилася подяка за збір врожаю і прохання допомогти у наступному році.
До свята повинен увесь врожай бути зібраним, пасічники прибирали вулики, готуючи бджіл до зимування. Народна приказка говорить: Прийде Пречиста-буде чисто-чисто. Раніше ходили в гості. Якщо страв багато на столі, то таким буде врожай наступного року.
Ще здавна у саме свято з самого ранку жінки йшли до водойми. В тому разі, якщо жінка вмиється до сходу сонця, краса її буде збережена до старості. Щоби діти мали міцне здоров’я їх на порозі обливали водою. За прикметою заміжжя, якщо дівчина зуміє вмитися до сходу сонця – буде посватана протягом цього року. За іншою прикметою: для постійного здоров’я спалюють старий одяг із взуттям.
А за іншою прикметою забруднення рук чорним гарантує вигідну пропозицію (гроші, прибуток), а для її здійснення наступивши на віник необхідно кілька хвилин на ньому постояти.
Не слід у саме свято займатися різним прибирання, шиттям, в’язанням і готуванням, краще не робити. Українці традиційно приймають участь в богослужінні, випрошуючи в Богородиці благ та здоров’я близьким, рідним. Важливе значення має для жінок, які моляться за щастя власних дітей, а бездітні – допомоги у зачатті.
Цей час був прекрасним для влаштування хороводів молодими хлопцями та дівчатами на берегах водойм, веселі ігри з обранням пари. Цей період став найкращим для поцілунків оскільки батьків та сусідів поряд немає.
Вірили в таку прикмету: якщо погода на Пречисту є такою, то вона й восени буде. Якщо в саме свято сонячна погода, то й осінь стане теплою і ясною, не дощовою. Якщо небо на Пречисту вкриється чорними хмарами, то чекати осінніх холодів з дощем.
Сьогодні існує народна мудрість: «Друга Пречиста дощем проливає».
Для кожного християнина Богородиця наперед призначена для того, щоб стати «скинією Бога-Слова», «обраною посудиною Божою», «Кивотом одуховтвореним», «дверями Господніми непрохідними», «Богообраною Отроковицею». Місія Діви Марії надзвичайно важлива для майбутнього спасіння людства, адже ніхто раніше із жінок не удостоювався такої честі перед Всевишнім Творцем. Не дарма і церква називає її «другою Євою», бо перша померла через Божий непослух, тоді ж як інша дає можливість отримати прощення гріхів через Того, Хто має прийти на землю і спати усіх.
Отож, ми змогли зрозуміти надзвичайну історію народження Діви Марії, прослідкувати розвиток церковної традиції становлення свята, побачити великий вплив Різдва Богородиці на формування народних традицій, різних прикмет, пов’язаних з ним; усвідомити мету, покладену перед Заступницею усього християнського людського роду.
Визначаючи роль Богородиці для цілого світу не упускаймо з уваги такі важливі у духовному житті речі: Богопізнання, віра, молитва, смирення, любов, спасіння як орієнтири нашого морального і духовного вдосконалення земного життя, для отримання духовних благ у вічності.
Пегас
