Народився близько 614 року на території Північного Причорномор’я, в місті Ольвія. Походив від скіфів сакського типу. Його батько Гнур був царем. У Гнура, крім Анахарсіса було двоє синів – Савлій та Кадуїт.
У місті Мілет відбулася зустріч з Фалесом.
У 592 році до нашої ери навчається в Афінах. Тут випала нагода зустрітися з мудрецем Солоном та скіфом за походженням Токсаром, якого знали в місті як відомого лікаря та мудреця, мандрівника грецьких міст. Згідно свідчень Діодора Сицілійського та історика Діогена Лаертського, Анахарсіс як і інші мудреці зустрічалися з царем Лідії Крьозом, яким вважався персами радником щодо Скіфії.
Анахарсіс також досягнув сходинки почесності мудреця, філософа, прихильника помірності у всьому, зарахований до числа семи мудреців, йому приписують розумні висловлювання. Таких висловлювань нараховують понад п’ятдесят, які торкаються різного роду тем: роздумування про людську поведінку, людські взаємовідносини, захисту людської гідності, щодо заздрості, значення мови, мореплавства, гімнастики, політики та суспільного устрою, тощо.
Анахарсіс відомий десятьма листами, надісланими до царя Лідії Крьоза, фракійського правителя Терея та багатьом іншим. Як стверджують історики, ці листи датуються не раніше, ніж ІІІ-І століттям до нашої ери, відносяться до традиції, яка увібрала в себе кінікізм. Анахарсіса вважають винахідником якоря, вдосконалювачем гончарного круга та вітрила, ковальських міхів.
Дотримувався поміркованої аскези, проявляв інтерес до етики, політики, логіки, прекрасно демонстрував риторичне мистецтво.
Підтверджується думка історика Геродота, що Анахарсіс по поверненню на батьківщину був вбитий братом, оскільки звершував іноземний релігійний обряд. Анахарсісом відвідано чимало країн, продемонстровано мудрість. Анахарсіс по дорозі в Скіфію, пропливає Геллєспонт, причалює в Кізик. Жителі цього міста відзначала свято Матері Богів.
Під час цього свята Анахарсіс склав обітницю, якщо йому в подорожі вдасться залишитися неушкодженим та здоровим, то від нього буде принесена жертва, згідно встановленого кізікського обряду, очевидцем котрого став сам. По поверненні в Скіфію, Анахарсіс відправляється до Гілеї.
Тому відправившись, звершує святковий обряд. Готуючись до нього в Кізіку, повісив на шию зображення богині малого вигляду, б’ючи в тимпани. Про сам обряд довідався один очевидець – скіф, передавши факти баченого цареві Савлію.
Як тільки Савлій прибув на місце, то особисто сам вистрілив з лука, вбивши стрілою брата Анахарсіса. Скіфам задали питання, хто такий насправді Анахарсіс, вони й самі й не знали. Цілком зрозуміло, що це пов’язано з його відвідуванням Еллади та перейняттям ним чужоземних звичаїв.
Анахарсіс помер у 559 році до нашої ери в місцевості Гілея. Після його смерті у середині VІ століття в Ольвії знайшли епіграфічну пам’ятку. І як не дивно це звучатиме, дана пам’ятка пов’язується з Анаггером (син Анахарсіса). Пізніше це ім’я буде прийняте фрацузським філософом, революціонером Жаном-Батістом Клоотсом.
Пегас
