Народився у 1654 році у Миргороді на Полтавщині. Походив із старовинного козацького роду Апостолів волості. Батько Павло Апостол займав посаду миргородського полковника. Свого сина Данила він також навчив військовій козацькій справі. Данило також мав інтерес до проведеної гетьманом Мазепою політики.
З 1682-1687, а потім 1693-1727 років дворазово призначається миргородським полковником. У 1695-1696 році здійснює азовсько-дніпровські походи, організовані Московським царством в Північне Причорномор’я. У 1696 році отримав перемогу над військом хана Селіма І на річці Ворскла. Стає учасником Північної війни у 1700-1721 роках із Швецією.
У 1701 році призначається наказним гетьманом, вдало себе демонструє у боях в Ліфляндії, Еретвері. У 1704 за наказом Петра І, Апостол з трьох тисячною козацькою армією вирушає до польського короля Августа ІІ. У 1705 році відбувається битва у Варшаві, через непорозуміння з командуванням, самовільно вертається на рідну Україну.
Восени 1708 року налагоджує дипломатичні зв’язки між Україною та Швецією (гетьман Іван Мазепа і шведський король Карл ХІІ, пізніше обирає сторону Петра І). Данило зумів зберегти за собою полковницький уряд з маєтностями.
У 1711 році безпосередньо здійснює Прутський похід, а в 1722 – Перський разом з армією московського царя. У ході бойових дій у Дербенті було втрачено око. Апостол різко виступає різко про обмеження прав автономної України Малоросійською колегією.
У 1723 році виробляє Коломацькі петиції. У 1724 році при Петрі І заарештували і відправили у Петропавлівську фортецю, а звільнили після смерті імператора. У 1727 році Малоросійську колегія була ліквідована, дана можливість обрання Данила Апостола гетьманом України.
Восени 1727 року Глухівська генеральна рада одноголосно підтримала таке рішення. У 1728 році новий гетьман прибуває на царську коронацію Петра ІІ, ним подається петиція щодо відновлення прав української державності, стосуючись «Березневих статтей», датованих 1654 роком. У 1728 році не забарилися з відповіддю московіти з виданими «Рішительними пунктами», котрими назавжди перекреслено спроби автономії Лівобережної України.
У 1733 році переживає інсульт (паралізація лівої руки і ноги). Влітку становище покращилося. Відбулася зустріч з українськими чиновниками, обговорюються дуже важливі справи, які торкаються державної влади, формування Кодексу українського закону, зосереджується турбота над тими, хто залучається до справи.
Другого інсульту гетьман не витримав. Стан фізичного здоров’я почав погіршуватись. Він помер у 1734 році. Поховання українського гетьмана провели у Спасо-Преображенській церкві села Великі Сорочинці.
За всю історію не знайшлося таких гідних гетьманів, які зуміли більше подбати про козацьке військо і народ як Павло Полуботок та Данило Апостол. Це наглядний приклад для морального і культурного наслідування української нації, їхній незламний християнський дух є прямим свідченням відданості державі, вірі та українському народу, не зважаючи на існуючі перешкоди.
Пегас