У богослов’ї, Бога демонстрував як багатоманітну сутність, проявлену різним божеством міфології слов’ян. З 1944 року – Володимир змушений був тікати з міста. Довгий час перебування в таборі серед біженців дався в знаки. Увійшов на правах членства до складу УВАН (Української вільної академії наук). Прийняв на себе ініціативу заснування ОЛСБ (Орден Лицарів Сонячного Бога). Крім того релігійно-політична організація проводила активні виступи проти вторгнення СРСР.
Шаяну довелося сумлінно попрацювати і налагодити зв’язки груп з УПА. Ініціатива була перейнята Силенком – ключовою фігурою СРВУ (Слов’янська Рідна Віра в Україні). Останні роки свого життя перебував за межами рідної України – в місті Лондон. Також слід зауважити на розходженні шляхів Шаяна та Силенка ще до 1970 року, адже була відчутна конкурентоспроможність традицій на сцені слов’янського неоязичництва.
Богослов’я Силенка мало більш монотеїстичний характер, а тому відрізнялося від Шаяна. Постало протиріччя стосовно причетності одного до іншого, але згідно відповідних джерел організації, Силенко не має жодного відношення до Володимира Шаяна, оскільки це варто вважати помилкою.
Шаян дожив до шістдесяти п’ятирічного віку. Влітку 1974 року його не стало. Він похований у Великобританії, на міському кладовищі Лондона. Володимиру Шаяну приписують авторство «Велесової книги». Після смерті Шаяна на Заході почалася формуватися діаспора з його адептів як продовжувачів вчення Шаяна. Активність спільнот спостерігається в канадських містах: Торонто та Гамільтон. З ініціаторства Мирослава Ситника з Гамільтону в місті Києві з допомогою філолога, фольклориста Галини Лозко з 1993 року засновано організацію православ’я, різну періодику організації.
Пегас
