Виступи майбутнього швецького реформатора Олауса викликали різкий спротив серед духовенства та звичайних прихожан. Не зрозуміло лише одне, чим міг довести проповідник останніх, що ті жбурляли в нього каміння та палки. Почув про це і король Густав Васа, який теж не схвалював подібне вчення, яке по суті було заборонене указом 1523 року і кожен, хто наважиться на це, може бути позбавлений матеріальної власності або ж йому загрожувала смертна кара за вивчення творів Мартіна Лютера. Проте все було б дуже добре якби не одна прикра ситуація, що змусила короля зовсім по – іншому віднестися до лютеранства.
Тому що сам король потрапив у складну внутрішньополітичну ситуацію, з якої викарабкатися не так просто. Змушений був шукати союзників і фінансової допомоги. Він отримав сильну підтримку зі сторони протестантів, до того ж у монарха виник конфлікт з папою щодо того, хто стане новим архієпископом. Король Густав вирішує розірвати відносини з католицьким духовенством.
У державі розпочалася робота по створенні нової церкви реформатора Олауса у Стокгольмі. Реформаційні процеси відбувалися поступовими кроками. З 1525 року – введено шведську мову в богослужінні, а 1526 – видано Новий Завіт. У 1541 році було видано Біблію. Король Густав з особистим зверненням попросив церкви закупити ці книги.
Вестероський собор 1527 року оголосив короля Густава головою над реформаторською церквою в Швеції, внаслідок секуляризації, монастирська власність перейшла до нього. Король у свою чергу призначив світських осіб аби вони керували справами реформаторської церкви. З 1531 року королем обирається новий швецький архієпископ — Лаврентій Петрі.
Скликаний ним Уппсальський собор 1536 року оголосив про обов’язковість усіх лютеранських книг для усіх шведів, відміну целібату. У 1571 році архієпископ Лаврентій працює над не менш важливою роботою «Шведським церковним уставом» (організаційна структура та самоуправління Шведською церквою). Таким чином лютеранські шведи мали можливість обрання єпископів, кандидатів затверджує король Густав. На відміну від жорстоких протистоянь лютеранів в Центральній Європі, богослужбова різниця реформаторської та католицької церкви була лише мінімальною.
Шведський обряд –еталон високої церковної традиційності лютеранства. Крім того, не має ніяких сумнівів в апостольському приємстві цієї церкви, так як Лаврентій Петрі був возведений в сан єпископа вестераським єпископом Петром, який був возведений у цей сан ще в Римі.
Фінляндія на той час входила до Шведського королівства. Сподвижником реформації в Фінляндії став лютеранський єпископ Мікаель Агрікола. Завдяки ньому було укладено буквар у фінськомовному варіанті та переведені на цю мову Новий Завіт з частинами Старого.
Пегас
