Народився навесні 1899 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї привілейованих дворян, де разом зі своїми братами і сестрами отримав прекрасне виховання. Родовід Набокова настільки є багатим, що навіть самі нащадки бабусі письменника по батьківській лінії відносяться до ХІV століття. Батько Володмир Дмитрович — за фахом був юристом і до того ж політиком. Матір Олена Іванівна була дочкою мільйонера, поміщика Рукавішнікова — промисловця золотом. А дід займав відповідальну посаду – міністр юстиції при імператору Олександру ІІ, а потім Олександру ІІІ.
Дитячі роки Володимир провів у трьох поверховому будинку – місці аристократичного панства. Відпочивала сім’я у родовому помісті Віра, неподалік Гатчина, могла виїхати до Італії або ж Швеції. Приватними вчителями малювання в сім’ї Набокових стали Бенуа та Добужинський. Їхній син Володимир дуже полюбляв спортивні заняття: теніс, футбол, кататися велосипедом, шахову гру. На той час великим успіхом вважалося засвоєння мов. У будинку Набокових розмовляли на російській, французькій, англійській мові. Хлопчику вдалося досконало засвоїти англійську мову. Російську абетку сприймав досить важко, так як дитина усе робила на англійський манер.
Навчався в Теніщівському училищі (до нього тут навчався Осип Мандельштам, поет Срібного століття, прозаїк Станюковіч, публіцист Волков та інші). Був прикутий до літератури мав також захоплення – етимологію, колекцію метеликів. У 1916 році розпочинає власну літературну діяльність. До написаного ним поетичного збірника «Вірші» додалися шість десять вісім творів. Вчитель російської словесності Гіппіус піддав критиці цю збірку. Порекомендував аби той направив свої інтелектуальні сили в правильне русло.
1917 рік для Набокових виявився складним. В ході Жовтневої революції довелося тікати з усіма до Криму. Популярність свою завоював у газеті «Ялтинський голос», в якій публікував творчі доробки. З 1918 року – з’являється альманах «Два шляхи» (друкувалися Володимир з його однокласником Балашовим). Зазнавши удару від більшовицького перевороту, переїхали до Берліна. Володимир, за час перебування своєї сім’ї зумів отримати вищу освіту, навчаючись в Кембриджському університеті. Займається викладом англійської мови та перекладом американської літератури. Свій дебютний роман «Машенька» випустив у 1926 році.
З 1934-1937 років пише роман «Відчай», «Запрошення на страту», «Дар». Твори писав під літературним псевдонімом «Сірін». Після приходу нацистської влади Гітлера, дружину Набокова звільнили з роботи через поширену в країні ксенофобію. Постійні переслідування, змушували тікати з Берліна до Франції, а звідти можливими шляхами добратися до Америки.
З 1940 — 1958 років — викладає в університетах США. велико популярністю користувалися лекції Набокова з літератури серед студентів університету. У Набокова був свій стиль написання творів:: аналіз душевного стану, синестезичні відчуття та спогади, непередбачена кульмінація та розв’язка, а ще в нього можна зустріти гру слів з описом незначних деталей. У 1955 році за підтримки видавництва «Олімпія Прес » вийшов роман «Лоліта».. Це один із філософських творів Володимира,, що містить нотку еротики. Переклад книги у російськомовному варіанті відбувся 60-х роках.
Твір «Лоліта» — світовий бестселер Набокова. Видавництво відмовилося друкувати книгу, вважаючи її порнографічною, в деяких країнах була заборонена. Нобелівської премії автор так і не отримав. У 1962 році за екранізацію фільму за книгою Набокова взявся Стенлі Кубрик, а після нього у 1997 — Едріан Лайн. Одруження Набокова зі Світланою Зіверт у 1992 році не мало успіху. А от інше одруження з єврейкою Вірою Солонім 1925 року стало успішним. Дружина у всьому підтримувала Володимира, зберігаючи його літературний спадок. Разом ловили метеликів
10 травня 1934 року у сім’ї Набокових сталася велика радість – народження сина Димитрія (майбутній американський перекладач творів свого батька Володимира, оперний співак). Разом з дружиною та сином проживають у живописному швейцарському місті Мотре. Тут проходила уся літературна діяльність письменника Набокова. У 1961 році з допомогою дружини видає книгу «Блідий вогонь», а через вісім років «Аду». Здавалося б такому генію ще писати і писати унікальні за змістом твори, проте такі митці йдуть з життя при непередбачуваних обставинах. Літо 1977 року виявилося для геніальної людини літературного шедевру останнім. Перебуваючи у важкому стані здоров’я через бронхіальну інфекцію Володимир Набоков відходить у вічність. За дозволом дружини Віри тіло після кремації поховали на кладовищі Кларану . Сюди зібралася велика чисельність людей для віддання шани романісту Володимиру Набокову. Твори літературного генія і далі живуть.
Пегас
