В кінці 1720-х років в Оксфордському університеті відокремилася група студентів, очолювана братами Уеслі. Вони виступали за оновлення і очищення англіканської церкви, звільнення її від механічної обрядовості та релігійної бездіяльності. Ними був створений «Святий клуб», члени якого дотримувалися посту, відвідували ув’язнених і хворих, проповідуючи їм Євангеліє.
З 1732 року, фіксується термін «методисти» — так стали їх називати опоненти за сувору регламентованість і чіткість в дотриманні релігійних приписів. Остаточний розрив між методизмом і англіканством стався в 1784 році, коли Джон Уеслі висвятив кілька священиків-методистів після відмови англіканських єпископів висвячувати їх у духовний сан.
Методисти заперечують кальвінські погляди про приречення (тим самим їх вчення зближується з армініанством). Вважають, що спасіння досягається через віру і активну місіонерську діяльність. Дотримуються принципу загального священства. Визнають тільки два християнських таїнства: Причастя і Хрещення.
Вважають, що любов до Бога має на увазі любов до ближнього, тому необхідно прагнути до встановлення доброзичливих відносин з усіма. З специфічних обрядів методистів слід відзначити «Час припливу» — це період, протягом якого методистам наказано вести особливо активну місіонерську і благодійну діяльність. В даний час існує Всесвітній методистська рада, який об’єднує методистські церкви, існуючі в 130 країнах світу.
Іван Гудзенко
