У 1989 р. – після закінчення коледжу отримує кваліфікаційний ступінь «бакалавра» з таких спеціальностей як філософія та математика. Тьєр вступає до ордену єзуїтів. З 1989 -1901 рр. – навчається в семінарії у м. Екс – АН – Прованс, а після двох років новіціату приніс перші обітниці. Продовжував здобувати філософську та теологічну освіту в одній із семінарій на о. Джерсі. Навчання тривало з 1901 по 1902 роки.
З 1904 -1907 рр. – займається викладанням фізики та хімії в єзуїтському коледжі Св. Сімейства у м. Каїр, в Єгипті. У 1908р. – був направлений у м. Гастінгс, в англійське графство Сусекс, щоб вивчати теологію. А з 14 серпня 1911 р. – був рукопокладенй у священики у 30 – річному віці. Під час навчання в коледжі єзуїтів, у м. Гастінгс Т. де Шарден познайомився і подружився з Чарльзом Доусоном.
У 1912 р. – приймає безпосередню участь у веденні розкопів у Пілтдаунському гравійному кар’єрі разом з своїм приятелем Доусоном та А. Вурдвордом. З 1912 -1914 рр. – працює в Інституті палеонтології людини при Паризькому Музеї природної історії під керівництвом видатного авторитета у площині антропології та археології М. Буля. Разом із ним приймав участь у розкопках на північному заході Іспанії.
З грудня 1914р. – закликаний в лави армії, виконував обов’язки санітара – носильника. Пройшов усю Першу світову війну, отримавши військову медаль, а також орден Шани легіона. Під час війни Шарден пише перше есе «Космічне життя», у якому містяться філософські та наукові роздуми про містику та духовне життя. З 26 травня 1918 р. – приносить вічну обітницю у м. Сент – Фуа – де – Ліон. На острові Джерсі він пише вже друге есе «Духовна сила матерії».
З 1920 р. – продовжує навчання у знаменитій Сорбоні, а в 1922р.- вдало захищає докторську дисертацію із площини природних наук, таких як ботаніка, геологія, зоологія на таку тему: «Савці нижнього еоцена Франції». Після захисту своєї роботи він отримує посаду професора геології Паризького католицького університету.
Відправляється у дослідницьку експедицію до Китаю – в Тянь – цзинь. Під час своїх експедицій не перестав писати. Написав декілька статей та есе «Всесвітня літургія» (вже третє по рахунку) у експедиції в пустині Ордос. Наукова стаття була присвячена проблемі первородного гріха, проте ніхто у теологічних колах не зрозумів, яку проблематику хоче розкрити автор статті. Концепцію Шардена трішки сприйняли по – іншому, вважаючи її такою, яка суперечить вченню Католицької церкви. А тому його заборонили їх публікувати так само як і публічні виступи.
Він знову направляється до Китаю на сою постійну роботу, якій присвятив 20 років свого життя. Працював з 1932 р. у Тянь – цзині, а вже потім у столиці Китаю. З 1926 -1935 рр. – приймає участь у п’яти експедиціях з іншими геологами, досліджуючи Китай. Багато уточнень було внесено ним в карту Китаю. Знаходився у експедиції в східній Монголії, у якій написав філософсько – теологічне есе «Божественне середовище. Нарис про внутрішнє життя» (1926-1927рр.).
З 1929 р. – займається стратиграфічними роботами на розкопках поблизу Пекіну, особливо у Чжоукоудяні. Разом зі своїми колегами знаходить залишки синантропа. Завдяки своїй знахідці він отримав і широке визнання в наукових колах. Велику славу Тьєру приніс А. Брейлю через відкриття синантропа, який користувався примітивним знаряддям та вогнем. Відкриття відбулося у 1931 році.
З 1938 -1939 рр. – працював у паризькому журналі «Етюд», було дозволено відновлення лекцій та семінарів. У 1938 р. – знову повертається до Китаю. Під час Другої світової війни з 1939 – 1946 рр. – довелося знаходитись в ізоляції, у Пекіні. Тут він засновує геобіологічний інститут з Пєром Леруа. Випускають журнал «Геобілія» (1943р.).
З 1937 -1946 рр. створює головний сій твір «Феномен людини». У травні цього року повертається до Франції. Відновлює контакти у наукових колах, а з 1947 р. – виступає на конференції по еволюції. У 1950 р. – 70 –річного Тьєра де Шардена
вибирають до Паризької академії наук. У 1952 р. – він залишає Фанцію та їде працювати до США, в м. Нью – Йорк. Його було запрошено від імені Фонду антропологічних досліджень Веннера – Грена. Приймав участь у декількох експедиціях до Південної Африки.
У 1954 р. –два місяці провів у Франції, в м. Оверні ,в будинку своїх померлих батьків. Серце теолога зупинилося на останніх хвилинах життя, і вже 10 квітня 1955 року від серцевого інфаркту Шарден помирає у пасхальне Воскресіння.
Стрикалюк Богдан
