Релігія як об’єкт психоаналізу в інтерпретації У. Джеймса

dgeimsНа периферії XX століття виникало безліч напрямків філософського спрямування здатного пояснити особливості сучасного світу. Поряд з поширеними напрямками екзистенціалізму,  персоналізму, постмодернізму, новітніми теологічними філософськими школами, вагоме місце посідає точка зору прагматизму. Спектр досліджень прагматизм різноманітний. Чарльз Пірс, його засновник, вбачав у прагматизмі як структурний світоглядний компонент, що ставить сукупність людського знання у безпосереднє відношення до дії та життя людини. Іншими словами, цей напрямок передбачав про те, що усі факти, гіпотези, теоретичні доробки повинні у собі містити вадливість та актуальність у корисній задоволеності в суспільстві. На рівні буденного світогляду, прагматик – це особа, яка будь –яку свою дію скеровує виключно через принцип користі, сенсу та доцільності.

Розкриваючи ряд проблем, прагматизм торкнувся і піддає є аналізу, рефлексії релігійного феномену. Він вводить спробу адекватно пояснити зі своєї позиції, як релігія утверджується в суспільстві, і в який спосіб  в практичному ракурсі допомагає стверджуватись багатьом людям.