Фрідріх Шлейєрмахер (1769-1834 рр.)

Народився  у місті Браслау, в родині пастора.  Відомо, що його  прадіди так як і батько Фрідріха  були пасторами Церкви. Родина Фрідріха  відносилася  до однієї протестантської  спільноти, яка називалася  гернгутерами (нащадки богемських та моравських  братів, які зазнавали  утисків, переходячи із провінції в провінцію, із міста – в місто, з однієї держави – в іншу;  знайшли собі притулок у Саксонії, біля Верхньої Лузації, на південній горі Гутберга, в помісті графа Цицендорфа, де і заснували поселення Гернгут).

Характерною рисою цих гернгутерів  стала релігія  не як обумовлений початок, а швидше така, яка  визначає  сімейне та суспільне життя, умови обуту та діяльність. Шлейєрмахер відразу ж поступив в гернгутерську гімназію, а звідти перевівся  у богословську семінарію.  Після важкої релігійної кризи, поступив трішки вперто, не дослуховуючись на вмовляння свого батька Шлейєрмахер переводиться в галльський університет.

Тут він знайомиться  зі спадщиною  філософії  німецького Просвітництва.  Представником німецької філософії в м. Галле  виступив противник І. Канта Ебергард. Світогляд Бенедикта Спінози  почав привертати увагу  молодого дослідника. Шлейєрмахер не міг бути задоволеним  лише одним раціоналістичним пантеїзмом, хоч усе своє життя залишався релігійною людиною.  Крім Спінози,  Фрідріх знайомиться та вивчає філософію  античного часу, зокрема захоплюється Аристотелем, Платоном, до якого він тяжів  з юності своєї.

Він розчаровувався  у раціоналістичних ідеях Канта щодо моралі та релігії. Інтереси Шлейєрмахера  з кантівськими  не збігалися,  адже Фрідріх  був сконцентрований на самому моральному та релігійному житті. Ла  Франк  висловився таким чином: «Шлейєрмахер  належить  до духовного типу людей,  чий інтерес  направлений на внутрішнє  життя особистості , на свій внутрішній розвиток та самовиховання. За своїми природними задатками та характері своєї творчості  він був генієм життя».

Шлейєрмахер  почав спілкуватися  у берлінському кружку  романтиків, будучи пастором  однієї із берлінських лікарень. Проте  через  шість років  у 1802 році  кружок розпадається. Останні роки свого життя Фрідріх  Шлейєрмахер  присвятив науковій, проповідницькій та суспільній діяльності. Його поважали як суспільного та церковного діяча.

Плодами його наукової роботи  став  переклад  античного філософа  Платона, який він здійснив з Ф. Шлегілем.  Приймав участь у заснуванні  Берлінського університету та був одним із вождів  нової суспільної думки. В старості  перебуває на посаді професора богослов’я  ат секретаря  академії наук.

Помер у віці 65 років 12 лютого 1834 року і був похований на кладовищі у м. Берлін.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства