Історія філософії        09 листопадаа 2016        476         Прокоментуй!

Філософська система Гегеля

gegelПіком  німецької  класичної  філософії   виступає  творчість  Георга  Гегеля.  Мислителеві  вдалося  піти  трішки  далі  від  своїх  попередників.  Йому  далося  представити у  безпереривному розвитку  увесь    природній,  історичний, духовний  світ.   Ним був  представлений  увесь    природній,  історичний, духовний  світ  у  безперервному   розвитку.

Основну  структуру  його  філософської  системи  представлено  діалектикою,  філософією права  і  держави.  Філософська  система  ділиться  Гегелем на  логіку,  філософію природи та філософію духу.  Вихідним  пунктом  гегелівської  філософії   є  тотожність  мислення  та  буття.  Тотожністю   представляється      субстанційна  єдність  світу.   Тільки  тут  тотожність  не  є абстрактною,  а конкретною. Смисл  гегелівського  положення  щодо  конкретної тотожності  полягає  у тому, що  мислення  та  буття  підпорядковані  однаковим законам. Рухомою  силою  усього  сущого  виступає  об‘єктивне  абсолютне  мислення  як  абсолютна  ідея, що непреривно  розвивається.  Загальним    принципом  розвитку   є перехід  від абстрактного  до конкретного.   Гегелівсьуе  новаторство  також  полягає   у  прориві  логікою  вузького  горизонта  формальної  логіки.  Гегелем  проголошується  єдність   тотожності  діалектики, логіки  та теорії  пізнання.

У  філософії Геггеля спостерігається  присутність  гносеологічного  оптимізму,  переконаня  у пізнавальності світу. Суб‘єктивний  дух  або ж  людська  свідомість,  яка  досягаючи  речей,  знаходить  у  них  виявлення  абсолютного  духу,  а звіси робиться   висновок,  що  дійсне  розумне,  а розумне  є дійсним.  Тобто  за Гегелем  існуюче  розумне  тільки  тоді,  коли  висловлює  небхідність,  законність.  Другою  ступіню  гегелівської  абсолютної  ідеї  є природа.  Вона  є  поразкою  абсолютної  ідеї,  іншобуттям  її ж самої.  Тому природа   будучи  вражена  духом,  має  в залежності  від нього  самого  існування.  А от  третьою  ступіню  системи  Гегеля  вважається  філософія  духу.   Його  саморозвиток  проходить  за  трьома  ступенями: суб‘єктивного, об‘єктивного, абсолютного  духу.

Суб‘єктивним духом  слід  вважати  індивідуальну  людську  свідомість. Під «об‘єктивним духом»  розуміється  людське  суспільство,  а також    три головні  соціальні  форми : право,  моральність,  держава.  «Абсолютний  дух»  є  вмістилищем  мистецтва, релігії, філософії.  в  ідеалістичній формі  Гегель  формулює  водночас  категорії  та   діалектичні  закони.  Завдяки  Гегелю  набули своє популярності  три  закони діалектики: закон переходу,  напрямку, єдності  та боротьби  протилежностей.

Згідно першого закону   кількісні відносини  переходять  в  якісні. За  другим законом  розвиток  відбувається   за  спіраллю.  Згідно   третього    –  існує  протиріччя  між  формою та змістом.   Так  єдність  та  боротьба  протилежностей  в  гегеліській  філософії становлять  причину розвитку.  Боротьба  може  приводити  відразу ж  до трьох  наслідків:  взаємного знищення,  капітуляцції, компромісу.

Завдання  науки  про право  та державу  Гегель  вважає  не  в розробці  уфявлення  про  належне розумне  праов та державу, а  в  знаходженні   розумного  в  дійсності. Гегель не протиставляє  політичний  ідеал  дійсності, а  бажає  знайти   у ній розумнійсть,  звідси  заклик   до  примирення   з  самою реальністю,  відмова  від  побудови  належного  розумного  права та держави  та  прагнення   його  оправдати  як роумне  існуюче.   Поняття  «право» Гегель використовує  у  значенні  його  як ідеї  права (свободи),   власного права (визначеного ступеня та  форми свободи) позитивне  право  (закон).

Він  робить розрізнення  між  громадянським  суспільством, політичною  державою.  Трактує  громадянське  суспільство  як  опосередковану працю,  систему  потреб, яка базується  на  пануванні  приватної  власності та  загальній  рівності. Здійснює розділення станів  і підрозділяння політичної держави  на  три  влади,  вважаючи належне   розділення  влад у державі  гарантією  публічної  свободи.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook