Наступним божеством після Олуруна є Обатала. Він бере участь в акті створення світу, чоловіка та жінки з глини. Божество є поліфункціональне. Обатала формує дитину в утробі матері, і якщо він помиляється, або ж намагається покарати батьків через їхні гріхи, то, в такому випадку, народжений може мати фізичні відхилення. Люди з такими відхиленнями, як: альбінос, карлик, горбун, кульгавий вважаються посвяченими Обаталі.
Обатала – бог чистоти, захисник міських воріт, його часто зображують у вигляді вершника, який сидить на коні, і якого супроводжують змія, риба, черепаха та леопард.
Обатала має дружину Одудуву. У міфах вона зустрічається архаїчною. Одудува – богиня землі, супутниця та помічниця Обатали у творенні цілого Всесвіту. Її зображують у жіночому вигляді. Символом шлюбного союзу Обатали та Одудуви слугують побілені калебаси, притулені один до одного. Одудуву почали ототожнювати з божеством чоловічої статі, яке зійшло з небес для створення землі, кинувши жменю піску на те місце, де зараз знаходиться храм в Ілі-Іфі. Як бачимо, це є другий міф про Одудуву.
У результаті шлюбу між Обаталою та Одудувою народжуються Агінджу – бог землі та Ємоджа – богиня річок та джерел. Обоє стали чоловіком та дружиною, народили Орунгана, який дорослішаючи, переслідував свою матір. Ємоджа виснажилася від його домагань і вивела із свого тіла водяні потоки, які перетворились у лагуну. Із тіла Ємоджи вийшли п’ятнадцять оріш. Сонм богів, який вийшов із жіночого тіла може бути пов’язаний із стихіями або людською діяльністю. До першої групи потрібно віднести наступних оріш: Олукуну – богиню лагуни, Шанго – бога грому та блискавок, Ошун – богиню річок, Обу та Ойю – богиню річки Нігер, дружину Шанго; Оке – бога гір, Оруна – бога сонця, Ошун – богиню місяця, Даду – бога рослинності. До іншої ж групи входять: Огун – бог вогню, війни та заліза, Ошосі – покровитель мисливців; Оріша Око – бог землеробства; Адже Шалуга – бог багатства; Шопоно – бог віспи.
Варто відзначити, що культ божества Олукуан був поширений у Бенінському царстві, оскільки пов’язаний з культом царів, багатством усієї країни.
У місті Лагосі, на честь Олукуна відбувалися церемонії з ритуальними танцями, морськими запливами, людськими жертвоприношеннями. Наприклад, Оріша Око акцентував фалічний характер. До його символічних атрибутів відносили залізні жезли або ж палиці. Його гінцями вважалися бджоли – вісники щастя. У кожному місті споруджувалися храми на честь цього божества, та обслуговувалися жерцями. Церемонії присвячувалися дню Оріші Око, були приурочені святу врожаю. Кожного нового місяця жінки поклонялися цьому божеству.
У тому випадку, якщо калебаса жриці храму Оріши залишалася без білого кольору, з присутністю чорного, то зі звинуваченням вона потрапляла під покарання – побиття залізними палицями жерців. Інша ж, яка була невинною, змушена купити палицю за великою вартістю, і, відповідно, автоматично ставала нареченою або жрицею у храмі Оріші Око. Іліші Огун вважався головним божеством в йорубському пантеоні.
У жертву божеству приносили собаку. Навіть ковалі приносили собачу голову на честь Огуна, і підвішували її над входом до ковальні. Водії та автомобілісти стали вважати Огуна, як свого покровителя в житті. Атрибутом бога Огуна слугує залізо, а до сакральних відносять: молот, наковальню, стріли та наконечники для списів. Перед початком військових операцій, Огуну приносили людську жертву, особливо – раба, купленого за рахунок загального місцевого фонду.
Ще одним, досить цікавим божеством, яке користується великою увагою йоруби і пов’язується із культом царських предків, є Шанго. Собою втілює грізну стихію. Кожна людина, яка прогнівить це божество, підпадає під його справедливу руку. Шанго кидає на них розжарені металеві ланцюги, викувані богом Огуном. У місті Косо коронувалися правителі, що вважали себе прямими нащадками бога Шонго. У коронаційний обряд правителя входило проведення його вночі, в місті, в якому жрець Шанго посвячував правителя в культ. У країнах Нового Світу нащадки йоруба поклоняються його божеству.
Прихильники культу Шанго повинні носити келе з червоних та білих бусів, а жерці – гаряче полум’я на своїй голові. Із сокир-келитів, як уособлення стріл бога Шанго, вибудовували вівтарі. Ще одне божество – Іфа – втілювало у собі передбачення людської долі, ворожіння. Походить цей культ із міста Іле–Іфа. Божество вважається особистим орішею богині Одудуви. Гадання, від імені Іфи, передбачає жертвоприношення, в якому Ешу – посланець передає жертву богу Олоруну. Культ Ешу поширився як юрубською країною, так і за її межами. Це божество – вовкулака, може мати як чоловічий, так і жіночий образ. Зображується, зазвичай, у вигляді дерев’яної фігурки коліноприклонної голої людської істоти, з жіночими грудьми та фалічною зачіскою. Святилища божества Ешу нагадують встромлені в землю глиняні, або ж дерев’яні стовпи, вкопані глечики, розташовані біля будинку, перед вхідною його частиною, за межами міста чи будинку.
Богослужіння здійснюється у вигляді відправи культу духів предків. Тому, молитовне звернення до них вважається посиленою дією для людей. Молитва супроводжується жертвоприношенням. Високо цінується особистість жерця у традиційних релігійних віруваннях та культах. Вона, насправді, є сакральною та недоторканою. Зневага, чи навіть насилля, спрямоване в бік жерців, суворо каралося.
Інститут жерців набув свого важливого сакрального і духовного значення. Професія служителів культу, які передбачали і приносили жертви, була, насамперед, прибутковою для них справою. А тому, державотворчі процеси та перетворення країни Ойо в імперію, яка об’єднала, у ХVII – ХVIIІ століттях, більшість йорубійських земель та низку сусідніх етносів, а також – розвиток інституту царської влади в ній у доколоніальний період, усі інтеграційні процеси ХХ століття у ній – сприяли синкретизму племінних богів у загальний пантеон.
Можна стверджувати, що міфологія йорубійців – дещо суперечлива, містить протиріччя, а ті, існуючі зв’язки між пантеонами богів, не є досить чіткими. Сонм богів в йорубі – дещо архаїчний, і до кінця ще не досліджений. Тому, релігія йоруби складає великий науковий інтерес у сучасних дослідників, релігієзнавців, філософів.
Іван Гудзенко
