Йогачара – одна з головних буддійських шкіл, сформованих в IV – V столітті на території Індії. Головними представниками школи і самого вчення стали Майтрея – Натха а також Асанга. Згодом саме вчення цих філософів, почали брати за основу буддисти всього світу. Це одна з найскладніших індійських філософій, використовувана і донині в буддійському вчені не тільки в Індії, але і на Сході, а також в Китаї.

Суть вчення школи мала на увазі під собою трактування таких понять, як чіттаматру – важливість і реальність свідомості, а також віджнянавада – дорогу пізнання. Саме ці теорії, лягли в основу вчення школи, а також визначили те, що у кожної живої істоти має бути своє власне сприйняття світу. Таким чином, послідовники школи йогачара, стверджував, що світ, який існує за межами свідомості, є хибним. Розвиток свідомості може здійснюватися за рахунок пробудження. Саме це сприяє загальному розвитку і виходу на більш високий рівень «свідомості скарбниці». Головна мета йогачарского вчення – позбавлення свідомості від ілюзій. В основу вчення йогачара лягли буддійські вчення про природу всіх живих істот.

Йогачара розділяє кілька видів свідомості, які підходять під певні критерії: вигадана природа, залежна природа, абсолютна природа. Всі перераховані рівні – є невід’ємною частиною розвитку свідомості. Невід’ємною частиною розвитку, є взаємодія свідомості з усіма органами почуттів.

Школа йогачара внесла неоціненний вклад в буддійські вчення, а також в саме розуміння живих істот і навколишнього світу. Саме тому, на сьогоднішній день налічується величезна кількість послідовників древнього вчення, яке з дня на день набуває все більшої популярності.

Іван Гудзенко