Володимир Соловйов

Тим, що досліджують  Соловйова в очі кидається  великий духовний неспокій  мислителя, його переживання, болючі відчуття про   коливання та  при речення   старого світу. Соловйов  передчував  наближення   подій світового катастрофічного  характеру, переживав   кінець  одного історичного  періоду і  початок  нових часів.

Життя і твори  В. Соловйова  надалі залишаються предметом академічного  вивчення і найбільше хвилюють сучасних  читачів – прихильників  літературної творчості.

Володимир Соловйов  народився взимку 1853 року у  Москві, в родині російського  історика  Серігія Соловйова. З  ранніх  літ  Соловйов прагнув  до духовності. Батько  Соловйова  мав суворий характер,  а також  вирізнявся  своєю систематичністю  на заняттях по історії. Тому вже через рік  видавав по одному тому книги «Історія Росії з найдавніших  часів».  А таких томів нараховувалося близько  двадцяти  дев’яти.

У родині Соловйових  була  сувора дисципліна, що власне давало можливість  для продуктивної наукової діяльності.  « Історія Росії»  розцінювалася  сучасними істориками  досить високо.   У молоді роки  батько Соловйова  слухав  французьких філософів  Гізо та Мішлє, але історичний процес розумів  як органічність, тим самим зробивши і свій внесок розвиток  держави – Росії.  В тім  налаштований був  досить прогресивно та ліберально.

Слід  відмітити, що  матір Володимира Соловйова – Поліксена  мала україно – польські корені, так як  її нащадком  був  мислитель ХVІІІ століття  Григорій Сковорода. У  1864 р. – Володимир Соловйов   отримує  середню освіту  при московській  гімназії № 5,  тоді як вищу освіту здобув  у Московському університеті  в 1873 році. Дуже рано Володимир  починає читати  праці слов’янофілів  та великих німецьких  ідеалістів. Соловйов читав не тільки їх, а й  вульгарних  матеріалістів, переживши  матеріалістичний напрямок.

Матеріалістичні погляди  заставили  Соловйова уникати церковного спілкування, довели до того, що Володимир  викинув  ікони з вікна своєї кімнати. В тім така поведінка сина Сергія Соловйова  викликала у нього гнів.  Сергій Соловйов не намагався  насильно  внушати релігію  в уми своїх дітей, а тому до читання  Володимиром праць вільнодумців  він відносився  зовсім спокійно, вважаючи їх «хворобою  синового росту».

А щодо лібералізму в родині Соловйових слід зазначити наступне:  після звістки про  заслання  письменника і російського філософа Чершишевського  і батько і син були  настільки пригнічені  відношенням російської влади до  таких людей. Одинадцятирічний Володимир  вважав  такий вчинок  несправедливим  по відношенню до Чернишевського.

Вступ на фізико – математичний  факультет  без жодного сумніву був пов’язаний  з впливом матеріалізму на Соловйова. На факультеті  крім математики і фізики, викладалися ще й природознавчі науки.  Сам  філософ  захоплювався  біологією, а найбільше зоологією та ботанікою (науки про тварин і рослин).  Він часто провалював екзамени  на фізико – математичному,  перебуваючи на другому курсі навчання.  Проваливши  екзамен  на попередньому факультеті він міг  переходити на історико – філологічний факультет.

Тут почав  з ретельністю  вивчати  філософські науки. Соловйов  відчував деяку пристрасть до філософії,особливо  до Хом’якова, німецьких мислителів Шелінга та Гегеля, Канта, Фіхте.

У 1874 р. – пише  та  вдало захищає  магістерську дисертацію. За одними із свідчень, Соловйов міг  перебувати у МДА  після закінчення  університету  та  захисту своєї роботи. Проживав у Сергієвому Посаді (сучасний Загорськ), лекції майже не відвідував, не заводив ніяких знайомств зі студентами Московської духовної академії. Але духовний заклад  не зробив якісь зміни у натурі філософа. Соловйов потратив цілий рік  для того, щоб зробити підготовку для дискусії  стосовно філософських та богословських  концепцій, дечому повчитися у професорів академії.

Професор  проводили  традиційну на той час богословську лінію, яка  настільки була далекою  від філософської системи молодого Володимира Соловйова. Проте  ці  необхідні богословські знання  лягли в  основу написання  дисертації  двадцяти однорічним  Соловйовим. Вражаючим стало те, що дисертаційна робота містила близько  декілька десятків  сторінок, не маючи взагалі ніякого  наукового апарату, в тім опиралися на міцну обґрунтовану  теорію.  Дисертація свідчить  про  наполегливість, простоту, чіткість  мислення, переконання та імовірність філософа.

Влітку 1876 р. – Соловйов  береться  за викладання у Московському університеті.  Навесні 1877 р. – перевівся з Москви у Петербург.  Стає членом  Вченого комітету Міністерства народної просвіти,  паралельно викладає у Петербурзькому університеті.

У 1880 р. – у Петербурзі   захищає  докторську дисертацію. У 1881 р. – Соловйов закінчує свою викладацьку діяльність  публічною лекцією, в якій  закликав  до гуманності  владу помилувати  вбивць імператора Олександра ІІ.  Вчинок  Соловйова  видався для  сановників  наївним, хоч і був  переповнений  християнського всепрощення.

Соловйов  різко  виступає з протест ом   проти революційного насилля.  Прочитання  лекції  викликало  агресивність зі сторони  начальника міста, який  бажав  суворо покарати Володимира Соловйова.  Міністр внутрішніх  справ Росії  Лорісом – Меліковим було надіслано записку, в якій було вказано про несумісність  покарання для Володимира Соловйова, так як той  є глибоко віруючою людиною та сином російського історика, попереднього ректора Московського університету  — Сергія Соловйова.

Імператор Олександр ІІІ   став вважати сина Соловйова  психопатом, дивуючись звідки у такого видатного  історика  такий син, якого Побідоносцев  йменував «безумним». Володимир Соловйов по добрій волі пішов з університету, мислячи, що стільки багато галасу піднялося за його лекцію, оскільки сам не любив  примусових моментів:  лекційні програми,  розклад лекцій, екзаменів для студентів, вчених рад, відгуків.

Він почав відчувати у собі биття крові проповідника , публіциста, критика, поета, пророка, людини, що віддана духовним інтересам. Соловйов замається  творчою діяльністю, про що свідчать  низки його праць. У 1886 р. —  світ побачила його перша праця «Історія та майбутність теократії» (із трьох запланованих томів). У 1889 р. – на французьку мову була перекладена праця «Росія та вселенська церква».

У площині богослов’я  він зустрічає багато ворогів, йому забороняють друкувати твори на церковну тематику.  В тім філософ  не здається, знаходить себе   через  пронизливий глибокий розум та широку натуру. Хоч він і не торкався богослов’я, проте  знайшов іншу цікаву роботу  з літературним, критичним естетичним напрямом.

У 1895 р. – Соловйов повертається  до філософії.  жив без родини, без занять, проживав  у своїх друзів та закордоном. Взимку  1900 р. – Соловйова  обирають почесним академіком Академії наук, проте  таке обрання стало запізнілим і для самого філософа. Влітку 1900 р. – Володимир Соловйов   змушений був  приїхати  у підмосковний маєток  професора  Трубецького. Влітку 1900 року  від хвороби  артеріосклерозу та нирок відійшов у вічність сорока  семирічний  Володимир  Сергійович Соловйов.

Видатного російського  світоча  було поховано  поруч з могилою Сергія Соловйова на кладовищі Новодівочому.

Богдан Стрикалюк