І в цьому питанні ключову роль відіграли софісти. Їхня мета – виступ на зібранні, захист відомих положень, спростування. Але для цього потрібно бути юридично підкованим знаннями. Соціально- політичне життя з його проблемами постають перед греками, які могли відігравати пер за все політичну роль. І такими людьми, які б задовольняли потреби античного суспільства стали софісти. Такі учителі мудрості існували практично скрізь.
Хоч і вони проводили лекції, втім за своє навчання брали з людей гроші. Тобто такі ось «користолюбці». Софісти вводять учнів у коло теоретичної проблеми, навчаючи їх застосовувати практичні прийоми веденні дискусій та доказів. Слово «софіст» набуває іншого відтінку: вчитель, який бере платню. І третє визначення даного слова пов’язують з критикою вчення софістів Сократом, Платоном, Арістотелем. Школа сократиків інтерпретувала слово «софіст» в наступний спосіб: позначення людини, яка безпосередньо використовує розумові, логічні фокуси , що доказує будь-яке положення за рахунок грошей.
Таке звинувачення не залишало обґрунтувань, так як діяльність молодих софістів наприкінці V – початку ІV століття до нашої ери стало приводом підтвердження словесного шахрайства та хабарництва. Крім того звинувачення молодих софістів Сократом та Платоном були виправдані.
Як бачимо, школа софістів першою в історії філософії ставить гносеологічну проблематику. І зрозуміло чума ця проблема була поставлена. Оскільки вони займалися вирішенням соціально-політичних проблем, ставили перед собою мету – навчання людини з допомогою доказів та міркувань спростувати політичного противника, який перед нею. І для цього самі розробили загальні питання про істинне та хибне, звідки отримуються знання людиною та інше.
Пегас
