Міфологічні історії відображали політичні погляди того часу і морально-етичні уявлення. Тут можна провести паралель, що демонструє, яким чином особиста недоторканність кожної людини впливає на її відповідальність, яку вона несе перед суспільством і державою. Важливою складовою міфологічних оповідань є героїзм. Це обумовлено тим фактом, що вірування Стародавнього Риму ґрунтувалися на проведенні ритуалів, звершенні пророцтв і впливом громадських інститутів. Питання створення світу, а також визначення добра і зла не складали релігійну основу.
На відміну від грецьких божественних оповідань, які служили оплотом релігійної віри, римська міфологія відображала проведення різних ритуалів, які стверджують, що склався культ. В основі римської релігії не були закладені священні писання і різні форми їх тлумачення. Проте, релігійні першоджерела стали базою для появи наступної літературної прози.
Книги з коментарями створені колегією понтифіків складалися з релігійних процедур, містили молитви, постулати, а також авторитетні думки з переліком релігійних законів. При цьому римський сенат мав доступ лише до деякими з наявних видань. Велика їх частина була доступна тільки священнослужителям і зберігалася в таємниці.
Римський пантеон практично повністю відповідає грецькому, відрізняючись тільки власними божествами нижчого стану. Верховних богів римського пантеону називають «батьками», а нижчих — «божественними слугами» або «божественними дівами». Тут божественне право не має нічого спільного з людським і поширюється тільки на «батьків». Люди повинні неухильно слідувати їх волі і покірно дотримуватися релігійні канони.
Іван Гудзенко
