Релігія в перекладі з латинської мови перекладається як «religio» — зв’язок. Відразу виникає питання у пересічної людини, чому релігія насправді означає зв’язок? Я думав чи думала, що релігія це і є релігія. Зрозуміло, що зв’язок не є синонімом для слова релігія, якщо перекласти на сучасні мови, але у розумінні давніх римлян в цьому терміні дійсно закладений зв’язок з Богом, чимось сакральним, надприродним, незрозумілим.

Тому, закономірно, що релігія буквально є цим зв’язком з Богом. Тим паче, будь-яка віруюча людина намагається протягом свого фізичного життя тримати постійно зв’язок з Творцем, щоб у духовному світі продовжити ці взаємовідносини. Тим самим, якщо ділити людей на віруючих і атеїстів то в них є два різних смисли існування. Хоча я впевнений, що атеїсти теж в щось вірять але атрибутику божества переносять у форму ідеологій та своїх власних світоглядних теорій. Сам атеїзм в певній мірі є вірою в переконання, що не існує чогось надприродного.

Хоча звісно з точки зору науки не можливо довести існування Творця як першого двигуна Всесвіту, і натомість наука не може довести що не існує Бога. Це своєрідна теза та антитеза, які швидше за все протягом усього існування людства не будуть доведені до кінця і не стануть сталою істиною.

Який же смисл життя віруючої і не віруючої людини? Потрібно відмітити, що у кожній людині є своя індивідуальність і своє розуміння смислу існування, але якщо у глобальному розумінні поділяти людей на категорію віруючий і не віруючий, то в них зовсім інше бачення ролі та смислу свого існування. Для віруючих потрібно жити по догмам та правилам релігії і після смерті потрапити в Рай чи Пекло, якщо це послідовник чи послідовниця аврамічних релігій, якщо дхармічних тоді переродитися чи отримати Мокшу чи Нірвану, для різноманітних рідновірських віросповідань, можливе теж переродження чи світ духів предків.

Для невіруючої людини, смисл життя полягає в боротьбі з релігійними догмами, стереотипами, творенням історії зараз і саме тут у фізичному світі, і повне відкидання надприродного та потойбічного.  Насправді є один важливий фактор який об’єднує віруючих та не віруючих людей  — це репродукція. Таким чином, одним із важливих смислів життя у людини є продовження фізичного людського існування.

Я не буду поглиблюватись в історію і однозначно не стану висловлювати істинність чи хибність того чи іншого вірування. Тому, що у кожної релігії та її послідовників, вчення, історія виникнення, догми, сакральні книги є тільки у них істинними. Це закономірний факт, адже якби до прикладу християни визнавали, що іслам істинна віра тоді б усі християни прийняли учення пророка Мухаммеда, і так само в протилежну сторону, якби мусульмани приймали Ісуса Христа, як Бога та Спасителя, то швидше за все усі б вони були частиною християнства або окремою християнською конфесією. Тому ідеалізувати, що можливе будь-коли об’єднання релігій і вірити в конспірологічні теорії не варто і не доцільно. Насправді важливо простежити історичну ретроспективу впливу та ролі релігії в історії нашого виду.

Так, критики релігії відразу у своїй риториці почнуть згадувати середньовіччя і в певній мірі матимуть невелику рацію. Дійсно, середньовічна церква у Європі не зовсім гарно себе вела. Були  випадки такі і в ісламі, буддизмі, індуїзму, варто навіть відмітити, що не усі релігійні люди є мирними вівцями і добрими сповідниками своєї віри. Серед віруючих людей нажаль трапляються жорстокі люди, які часто використовують релігію у свої поганих цілях.

Якщо ми трохи повернемося назад у ХХ століття то побачимо, що причиною двох світових війн, геноцидів та катастроф не була релігія, а була ідеологія. Ідеології нацизму та комунізму. Усі ці ідеологічні табори ненавиділи і не сприймали саме існування релігії. Для них релігійні люди були великими ворогами адже загрожували пануванню цих ідей.

Варто зауважити, що релігія особливу увагу приділяє  моралі та духовності, лише у випадках екстремізму, фундаменталізму та тероризму несе диструктивність, але чи є цим релігія? По своїй суті, будь-яка світова, національна чи етнічна релігія ніколи не схвалює вбивств, а навпаки говорить про добро та милосердя. Мало того, скільки добра саме зараз роблять релігійні місії мусульман, християн, буддистів, представників новітніх релігій у Африці, Латинській Америці. Завдяки релігії і адептам врятовано мільйони людей від голоду, надана хороша медична та освітня допомога. Хіба це не є найбільшою мораллю?

Якщо проаналізувати все сказане то потрібно відмітити, що насправді релігія ніколи не навчала і не навчає вбивати, принижувати, обманювати, але якщо ваш духовний лідер говорить про вбивство, обман, заподіяння шкоди іншим «во ім’я релігії», тоді тікайте від такого «лідера» і такої релігії.

Ігор Дмитрук

Поделитесь эмоциями

Супер статья
14
Я доволен
1
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
1

Интересно почитать:

Роздуми

Політ Сокола

Міркуючи про безсмертя, ми часто доводимо себе до ілюзорності світу. Життя не цінне тільки для ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.